В багатьох підрозділах загарбницьких російських військ командування не може зібрати докупи своїх вояк та змусити особовий склад сумлінно виконувати завдання та йти у бій. Ті хто все ж таки наважуються відчайдушно штурмувати позиції ЗСУ про повернення додому лише мріють.

Також в українських спецслужбах полковник Володимир Корало зіштовхнувся з неабиякими проблемами. Полковник керує 488 мотострілецьким полком. Підрозділ армії росії, що дислокується у Клинцях Брянської області, був фактично розбитим захисниками України, повідомляє 24 канал з посиланням на джерела у розвідці. 

При цьому на паперах полк перебуває у задовільному стані та може надалі виконувати завдання Путіна з руйнування та захоплення території України.

Через півтора місяця участі у боях проти ЗСУ та ТРО в одній з рот “клинцівських” залишився в живих всього лише 21 окупант.

На початку вторгнення ця рота вважається “елітною” та складалася зі 130 вмотивованих та досвідчених контрактників.

Бійці роти на свої очі бачили, скільки втрат понесла армія росії, годинами завантажували в “Урали” залишки тих, хто отримав поранення та загинув після бою. Бачили, як офіцери покидають “двохсотих”, тікає з небезпечних ділянок та усувається від командування.

Достукатися до свого керівництва та домогтися виведення розбитого підрозділу у Брянськ окупанти не можуть. Їх вперто женуть вперед, кажучи, що “Україна ось-ось здасться”, а “спецоперація незабаром скінчиться”. Однак у такі байки офіцерів ніхто не вірить.

Оскільки рідним загиблих ніхто не повідомляє про втрати, шукати родичів “двохсотих” доводиться тим, хто вижив. Робити це їм вкрай важко, адже мало хто знає прізвища ліквідованих ЗСУ.

У розмовах з рідними путінські орки скаржаться на величезні втрати. Просять батьків та дружин писати у військову прокуратуру та розповісти про реальний стан речей на фронті.

Деякі дружини та матері написали звернення до військового юриста, аби той витягнув їх рідних з України. Зробили це вони після того, як зв’язалися з міністерством оборони, де їм сказали, що наказу про виведення підрозділу немає, а віддати його може начальник у разі, якщо завдання буде виконано.

Подібний стан речей на ділянці фронту, де воюють “клинцівські”, вкрай серйозно позначився на бажанні виживших виконувати задачі. 17 квітня, отримавши наказ йти на штурм, лише 9 з 21 поїхали вперед. Інші відмовилися, відповідаючи, що краще пересидіти бій у якомусь підвалі. Зробити з цим щось полковник Корало нічого не може, крім погроз особовому складу “розбиратися за законом воєнного часу”.

Аби приховати величезні втрати, російські генерали продовжують дотримуватися системи змішування особового складу. росіян з різних угруповань перерозподіляють між собою, аби на штурм йшли роти незнайомців.

Командування зс рф отримало те, на що розраховувало: окупанти з легкістю покидають тіла своїх товаришів по службі на полі бою, здебільшого не називають прізвищ загиблих та поранених. Така система допомагає Кремлю ефективно приховувати кількість загиблих, не повідомляти родичам про смерть ватовоїна, а також ухилятися від сплати компенсації.

Окрім цього, російські окупаційні війська не здатні налагодити забезпечення тисяч примусово відправлених на війну всім необхідним. У той самий час мобілізовані на Донбасі гинуть тисячами.

Станом на 18 квітня у лікарнях окупованої території Донбасу перебувають понад 11 тисяч поранених строковиків, кадрових російських військових і мобілізованих в ОРДЛО.

Насправді ж кількість травмованих під час боїв на Донбасі є набагато вищою. Просто у звіти для російського командування вносять “оптимістичні” цифри. Те, що на Донеччині більше поранених, пояснюється більшою протяжністю фронту.

Щодо загиблих, то “офіційні” цифри так само значно занижені. Російські офіцери звітують про 1854 “задвохсочених” у так званій “ДНР”. 1243 з них – військові армії Росії. На Луганщині констатували смерть 967 осіб зі зведених російсько-терористичних бандформувань. Понад 700 загиблих перебували у складі російських батальйонних тактичних груп, які перекинули для участі у повномасштабному нападі.

Згідно зі статистикою загиблих серед росіян набагато більше, однак це лише на папері.