Володимир Путін за допомогою “Північного потоку-2” намагається покарати країну, яка не здалася під його кулям. Тепер у нього багато спільників у Європі, але й ми продовжуємо свою боротьбу, пам’ятаючи про першу газову перемогу у 2014 році.

Президент України Володимир Зеленський заявляв, що Україна ініціювала консультації з Європейською Комісією і ФРН щодо будівництва та введення в експлуатацію російського газопроводу “Північний потік – 2”.

“Відповідно до Угоди про асоціацію з Європейським Союзом ми ініціювали проведення консультацій з Європейською Комісією та урядом ФРН найближчим часом“, – зазначив глава держави.

Зазначимо, що Росія впродовж всього літа відмовлялася резервувати додаткові обсяги прокачування через Україну, що дозволило б зняти дефіцит газу та знизити його ціну.

Чому Україна зараз потрапила у цю пастку? Як відомо, газовими угодами з Росією прославилася Юлія Тимошенко.

Як зазначив Сергій Лещенко у блозі “Чесна політика” на 24 каналі, коли Україна попросила у Братислави допомогу на реверс газу у 2014, місцева політична еліта почала шукати причини того, чому це неможливо зробити. Словацька труба повністю залежить від поставок “Газпрому”.

“Уряд країни у 2014 році не хотів псувати відносини з Росією, відкриваючи цей реверс. Хоча мовилося про будівництво невеликої перемички довжиною 400 метрів і вартістю 21 мільйон євро. Це дозволило б Україні вже з осені 2014 року розпочати прокачування до 8 мільярдів кубометрів в річному численні по газопроводу Вояни-Ужгород у зворотному напрямку – з Європи назад в Україну”, – говорить Лещенко.

За словами журналіста, для надання Україні можливості зробити реверс знадобилося особисте втручання Байдена. Тому критикуючи його зараз за угоду з Німеччиною щодо “Північного потоку-2”, варто пам’ятати й ті важливі кроки, які він зробив для порятунку України.

“Цей реверс протягом багатьох років був незрозумілим для українців. Практикувати купівлю газу по реверсу з Європи Україна почала в мікродозах наприкінці 2012 року, коли навіть Янукович не витримував цін газового контракту Тимошенко та Путіна”, – завив Лещенко.

Нагадаємо, що 11 жовтня 2011 року Печерський суд Києва визнав колишнього прем’єр-міністра Юлію Тимошенко винною у перевищення влади і службових повноважень під час підписання в 2009 році газової угоди з Росією і засудив її до семи років ув’язнення, заборонив три роки обіймати державні посади та зобов’язав відшкодувати НАК “Нафтогаз України” збитки на 1,5 млрд грн.

У контракті, підписаному після переговорів Тимошенко та Путіна, сторони прописали правило “бери або плати”, чим зобов’язали Україну з 2010 року купувати 52 млрд і більше куб м газу. При купівлі меншого обсягу Україна мусила щорічно оплачувати не менше 41,6 млрд куб м газу. Його реекспорт заборонили.

Як зазначав Андрій Коболєв, багатомільярдні втрати, домінування “Газпрому” та хистка позиція “Нафтогазу”, невпинний рух України в “обійми” Москви — ось наслідки, здавалося б, безневинних формулювань та цифр, закладених у газові угоди десять років тому.

Зараз нас чекає чергова боротьба, цього разу через Північний потік – 2. Який Москва знову намагатиметься використати проти України.