У ніч з 18 на 19 грудня у супроводі двох янголят та двох чортенят з небес на золотих санях до усіх дітей спускається Святий Миколай, який робить чудеса та приносить веселощі, адже саме цього дня розпочинаються новорічні свята.

Саме цього дня християни вшановують пам'ять Миколи – Чудотворця – символ доброго духу, захисника дітей та покровителя мандрівників, повідомляє Корупція. Інфо

Архієписком Миколай, пастир антіохійських християн, був одним з найвизначніших релігійних постатей на межі III-IV століть. Владика Миколай мав особливий дар від Бога, він володів силою зцілення та відзначився надзвичайно милосердям та взірцевою чистотою життя, любов'ю до дітей та милосердям до бідних і скривджених.

Вшановувати пам'ять Святого у Західній церкві почали вже у VI столітті, тоді у 527-565 роках імператор Юстиніан І побудував на його честь святиню у Константинополі.

Пізніше і в Римі папа Миколай побудував церкву на честь ім'я чудотворця. Згодом святкування на честь Миколи-Чудотворця почали започатковувати в різних країнах Європи, де упродовж століть вкорінилися свої традиції та обряди.

Більшість пов'язують цей день з початком новорічних свят, подарунками та веселощами, проте мало хто задумується, що означає це свято для релігії та яке коріння має.

Микалай (Ніколаус) – це реальна історична особа, візантійський єпископ, про якого ходить чимало легенд, де він відзначився своїми добрими справами, за що дотепер церква вдячна та поклоняється йому.

Чудотворець мандрував по світу та допомагав нужденним. Так, за легендою, молодий Миколай ходив по місту і таємно залишав людям гроші, теплі речі, ліки та інше, але робив це вночі, і щоб ніхто не бачив, адже він це робив не для власної слави.

Та якось місцеві мешканці вистежили його і були дуже вражені, що це молодий чоловік робить стільки добрих справ. Тоді вони обрали його покровителем свого міста та єпископом.

Після смерті архієпископа люди помітили, що у місті почали відбуватися чудеса. Хворі йшли до його могили, а поверталися зціленими. Його образ на іконах брали у дорогу мандрівники, яких він захищав у путі. Згодом його Миколая долучили до лику святих.

Вважають, що День Святого Миколая перетворилося на дитяче свято на німецьких землях, коли традицію святкування привезла туди візантійська княжна Теофана.

Усе розпочалося з того, що саме цього дня батьки діям почали дарувати обновки до зими, згодом почали робити це таємно, вночі, кладучи подарунки під подушку, та розповідали, що це приніс добрий Миколай за те, що діти гарно вчилися та були слухняними протягом року. Так і розійшлася ця традиція по всьому світу.

Але спочатку при церквах відкривали школи, покровителем яких вважали Миколая, якому, за віруваннями, легко давалося навчання і він ділився своїми уміннями з іншими. Учням у XI століття традиційно роздавали солодощі у соборах.

Напередодні свята діти традиційно пишуть листи, у яких просять Чудотворця допомогти їм у навчанні, зцілити рідних та за особливі старання подарувати їм те, про що вони мріють.

В Україні також є свої традиції. На наші землі свято прийшло з Візантії. За переказами князь Аскольд взяв Святого Чудотворця за небесного покровителя та носив хресне ім'я Микола.

У деяких народів вважають, що Миколай приходить не сам. Його скрізь супроводжують двоє янголят та двоє чортиків. Янголятка вказують на дітей, які гарно себе поводили, за що їх винагороджують, а чортики інформують про ледачих та неслухняних, за що, за традицією, замість подарунка могли знайти під подушкою різочку.

Та все ж, усі вірять, що добро переможе зло і у цьому обов'язково допоможе Святий Чудотворець, варто лише у це вірити.

Існує повір'я, що у цей день відбуваються дива, здійснюються мрії, повертається здоров'я до хворих та приходить у дім благополуччя нужденним. Якщо загадати найзаповітніше бажання та звернутися до Святого Миколи, то воно обов'язково здійсниться. Діти ж записують свої добрі вчинки та пишуть побажання Миколаю у листах.

В Україні цей день здавна був веселим та гамірним. Не випадково 19 грудня відзначали багато сіл і храмів.

Відбувалися так звані миколаївські гуляння. Народ складав миколаївські колядки, молодь ходила групами з двору в двір, вітаючи усіх зі святом та бажаючи здоров'я та добра на увесь рік.

Дітям пекли особливі смаколики – миколайчики. Це традиційне печиво у вигляді янголят, дзвіночків та різних тваринок. Їх роздавали усім, хто приходив у гості.

А в дорослих були свої розваги. Цього дня варили пшеничне пиво та вітали сніжну зиму. У деяких регіонах України варили миколину кутю та частували гостей пивом, медом.

Велике значення мав так званий перший полазник – той, хто вранці увійде до господи. Першим обов'язково мав увійти до хати чоловік, що віщувало добро, багатство та добробут. Якщо це буде хворий чи немічний, то щастя обійде вашу домівку.

Миколу шанували не лише діти та господарі. Моряки та рибалки також зверталися до покровителя, що за повір'ям, рибалкам давав гарний улов, а мандрівникам цікаві пригоди.