Зараз в українських ЗМІ активно обговорюється питання, чи можуть Збройні сили України форсувати Дніпро з лівого берега Херсонщини. Проте, що варто підкреслити, на відміну від інших територій, на Херсонщині немає чіткої лінії фронту.
Про це розповів військовий аналітик, ветеран АТО Євген Дикий.
«Річ у тому, що приблизно 15-20 кілометрів вздовж берега річки, по лівому берегу, насправді вони не є ні нашою територією, ні окупованою до кінця. Формально на картах це позначається, як окупована росіянами територія, але оскільки ця територія повністю прострілюється артилерією з високого правого берега, то росіяни не можуть там зайняти якісь стаціонарні постійні позиції. Вони регулярно там теж пересуваються, вони там роблять великі рейди, вони звідти обстрілюють правий берег. Вони туди висуваються й одразу звідти забираються, як тільки починає прилітати з правого берега наша артилерія. От таким чином 15-20 кілометрів вздовж лівого берега Дніпра формально є окупованою територією, але насправді це дуже велика сіра зона. Це зона, де до кінця не контролюють ситуацію ні росіяни, ні ми», – зазначив він.
Як каже аналітик, ситуація у цій частині фронту нагадує період українського козацтва. Російським військовим довелося відвести всю важку техніку за межі цієї території, тому що вона відразу стає мішенню для артилерії ЗСУ.
«Саме в плавнях Дніпра, на Дніпровських островах базувалися наші предки – запорозькі козаки. Вони там переховувалися по черзі, коли від польського короля, коли від турків, і по черзі так само звідти ходили в набіги. Наразі ситуація певною мірою схожа. Там так само острови всі контролюються нами, але знову ж таки без можливості на них стаціонарно знаходитися, а вони використовуються як такі бази підскоку», – каже Дикий.
За його словами, дуже активну роль відіграють малі плавзасоби, включно до гумових човнів та каяків.
«Хто колись бачив, наприклад, як виглядає туристичний каяк, на якому встановлений автоматичний американський гранатомет, таке не забувається, це те, що не побачиш в жодному підручнику з військової справи», – навів приклад аналітик.
Крім того, форсування Дніпра на Херсонщині може означати різний набір військових дій, пояснює Дикий і зауважує, що перехід українських військових на лівий берег області і здійснення там військових операцій відбувається давно і регулярно.
«Це здійснюється по всій довжині нижнього Дніпра, від Нової Каховки до дельти. І також це окремо здійснюється на Кінбурнській косі. А інша річ, якщо під плацдармом, ми розуміємо такий плацдарм, як, наприклад, Лютізький плацдарм під Києвом під час Другої світової війни, або ж плацдарм в Нормандії під час висадки там союзників 1944 року. Тобто такий плацдарм, на який не просто приходять, а потім звідти йдуть. А плацдарм, який захопили, на якому закріпились, окопались і куди далі перекидають велику кількість військ із технікою. Такого плацдарму в нас поки що досі немає», – додав Дикий.
Він наголошує, що великий плацдарм на лівому березі Херсонщини дозволив би уникнути боїв на так званій «лінії Суровікіна», але цьому завадив підрив Каховської ГЕС.
«Щонайменше на 2-3 місяці абсолютно унеможливили варіант великого плацдарму і висадки механізованих частин. Річ у тім, що мало того, що вода розлилася, але коли вона після цього зійшла, ґрунт лишався мокрим і непридатним для пересування бронетехніки ще впродовж щонайменше місяця, якщо не двох. Тому план «А» було зірвано, нам довелося переходити до плану «Б» і власне в лоба ламати оцю так звану «лінію Суровікіна», що досі і триває», – пояснив аналітик.
