Колишній генеральний прокурор Юрій Луценко запевняє, що саджання суддів є виключною компетенцією Національного антикорупційного бюро (НАБУ). Насправді НАБУ не має права саджати будь-кого – таке рішення може прийняти лише суд. Зоною відповідальності НАБУ є оперативно-розшукова діяльність і досудове розслідування корупційних правопорушень.
Цитата: “Саджати чи не саджати суддів – це виключна компетенція НАБУ. А НАБУ, як відомо, в нашій країні лише інколи арештовує за окремі взятки, які їм носять. Більше нічим не займається” (Юрій Луценко, генеральний прокурор у 2016-2019 рр., в інтерв’ю інтернет-виданню “Букви”, 13.07.2020).
Така заява ексгенпрокурора суперечить законодавству, зокрема Кримінальному процесуальному кодексу.
В обов’язки НАБУ, яке є державним правоохоронним органом, входить оперативно-розшукова діяльність і проведення досудового розслідування кримінальних правопорушень, зокрема вчинених суддями.
Досудове розслідування – це лише одна зі стадій кримінального провадження, яка зазвичай закінчується направленням до суду обвинувального акта (якщо не було підстав для закриття провадження чи клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності).
Відповідно до Кримінального процесуального кодексу (КПК), правосуддя у кримінальному провадженні здійснюється лише судом.
Після спрямування НАБУ до суду обвинувального акту, справа розглядається в суді за участю державного обвинувачення (прокурора). І лише суддя виносить вирок обвинуваченому, зокрема, обвинуваченому судді. Вирок може бути як обвинувальний, так і виправдувальний. Під час судового розгляду оцінюється належність та допустимість зібраних НАБУ доказів.
Тобто посадки суддів не є виключною компетенцією НАБУ. Обов’язки НАБУ у кримінальному провадженні (зокрема щодо суддів) обмежуються досудовим розслідуванням. Якість зібраних детективами доказів впливає на вирок суду, однак сам вирок виносить не НАБУ, а це означає, що посадки залежать і від інших факторів.
Наприклад, у березні 2016 р. НАБУ затримали суддю Малиновського райсуду Одеси Олексія Бурана на хабарі в півмільйона гривень. І вже в липні 2016 р. слідчі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури направили до суду обвинувальний акт у цій справі.
Не всі злочини суддів потрапляють в підслідність Національного антикорбюро. За досудове розслідування інших злочинів судді (наприклад, вбивство) відповідає Державне бюро розслідувань.
Згідно з обов’язковими звітами від НАБУ, детективи регулярно викривають та затримують недоброчесних суддів. Так 17 липня детективи бюро повідомили про підозру голові Окружного адміністративного суду міста Києва (ОАСК) Павлу Вовку, його заступнику та ще п’ятьом суддям ОАСКу, а також голові Державної судової адміністрації України. Триває процес вручення підозр ще чотирьом особам.
Однак цю справу, з подачі тодішнього генпрокурора Юрія Луценка, було направлено розслідувати управлінню Служби безпеки України в Чернігівській області.