“Не читав, але засуджую”, – цитувала знамениту фразу головна медійщиця партії “Слуга народу” Євгенія Кравчук.
Її іронія стосувалася публікації проекту закону про медіа, до того, як цей документ був оприлюднений на сайті парламенту офіційно.
“Зрада скасовується”, – вторив колезі по партії ще один відомий медійник, колишній топ-менеджер телеканалу “1 + 1” Олександр Ткаченко, голова комітету з інформаційної політики, один із співавторів законопроекту.
Спікери “Слуги народу” намагалися розвінчати деякі міфи, які, нібито, приписувалися цьому законопроекту, обіцяючи, що він буде збалансованим і осучаснить все українське медійне законодавство.
Проект був зареєстрований 27 грудня 2019 у Верховній Раді України. Він складається з 124 статей, виписаних на 174 сторінках.
Авторами законопроекту є народні депутати від фракції “Слуга народу” Олександр Ткаченко, Микита Потураєв, Євгенія Кравчук, Олександр Кабанов, Андрій Боблях, Єлизавета Богуцька, Тетяна Рябуха, Павло Сушко, Дмитро нальотів, Тетяна Циба і член депутатської групи “За майбутнє” Ірина Констанкевич .
У розпорядженні “Страни”, як уже писалося вище, цей проект з’явився до публікації його на сайті Ради. І ми вже аналізували драфт цього документа.
Підсумковий проект, який з’явився на сайті Ради, відрізняється від попереднього буквально декількома деталями: розшифровкою, як саме провайдери повинні блокувати онлайн-медіа та кількома нюансами по квотах на телебаченні.
В цілому ж і дух, і буква законопроекту з тим, що публікувала “Страна”, абсолютно ідентичні.
Цей проект повинен замінити собою цілих п’ять медійних законів: Про телебачення і радіомовлення, Про пресу, Про інформаційні агентства, про Нацраді України з питань телебачення і радіомовлення “та Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації.
Разом з тим, ряд положень цього законопроекту можуть значно ускладнити роботу журналістів і посилити тиск на них з боку держорганів. Причому на це звернули увагу навіть традиційно лояльні до влади грантові організації.
Але, не виключено, що після провалу Офісу президента з медійним супроводом поїздки Володимира Зеленського в Оман, Банкова руками “Слуги народу” все-таки спробує провести цей закон, щоб приструнити “незручні” ЗМІ.
“Страна” прочитала поданий законопроект і аналізує його основні положення.
Відрегулюють всіх
Законопроект покликаний відрегулювати діяльність не тільки ЗМІ, а й будь-яких постачальників інформації.
У законопроекті даються дві досить розмиті формулювання: медіа – засіб поширення масової інформації в будь-якій формі, яке періодично або регулярно виходить у світ під постійною назвою як индивидуализирующего ознаки. Онлайн-медіа – медіа, яке поширює інформацію в текстовій, аудіо, візуальної або іншій формі в електронному (цифровому) вигляді за допомогою мережі Інтернет, в тому числі з використанням програмного забезпечення і пристроїв для інтерактивних масових комунікацій.
Під ці формулювання фактично можна підвести що завгодно. Наприклад, традиційних блогерів можна цілком вважати за “медіа”, адже вони періодично або регулярно пишуть пости, використовуючи в якості индивидуализирующего ознаки своє ім’я.
А в звіті Інституту масової інформації йдеться про те, що під дію закону можуть потрапити, наприклад, такі торговельні майданчики, як OLX, Auto.ria або Prom.ua. І дійсно, вони теж поширюють інформацію в текстовій і візуальній формі.
При цьому в законопроекті сформульовано якийсь перелік винятків, але виписаний він також настільки розмито, що контролюючі органи цілком можуть його ігнорувати. Наприклад, йдеться про те, що сфера дії закону не буде стосуватися поширення масової інформації фізособами, які не діють як медіа. Тобто, по всій логіці, закон не повинен чіпати, наприклад, блогерів або так званих ломів – лідерів громадської думки.
Але визначення “медіа”, яке ми вже наводили вище, цілком відноситься і до блогерів і ЛОМам.
У числі тих, кого не буде стосуватися закон, – фізособи-підприємці або юрособи, які поширюють інформацію на своїх веб-сайтах, якщо поширення інформації не є їх основним видом діяльності. Це трактування також викликає питання.
Наприклад, підпаде чи під санкції сайт будь-якої приватної компанії, яка в новорічному привітанні побажає країні, щоб в наступному році її вітав новий президент – так як це буде вважатися закликом до зміни влади.
Також поза сферою дії закону – кореспонденція, яка надсилається користувачам (тобто розсилка реклами або анонсів), але за винятком розповсюдження масової інформації. Таким чином, якщо в розсилці будуть новини, вона вже підлягає регулюванню.
Законодавці ще виключили зі сфери дії закону онлайн-ігри в Інтернеті, інформацію на веб-сайтах органів влади, а також комунікаційні мережі в житлових будинках, і технологічні електронні комунікаційні мережі закритого типу, крім готелів, ресторанів, транспорту, де надається медіа-сервіс. Тобто, якщо в поїзді на екрані буде транслюватися якась новинна інформація, вона вже підпадає під цей закон.
Нацрада править бал
Займатися весь медіаринок буде Нацрада з питань ТБ і радіомовлення.
Якщо до цих пір, що зрозуміло з її назви, вона займалася тільки телебаченням і радіо, то після прийняття закону вона буде відповідати за все медіа (включаючи газети і інтернет-сайти), провайдери та постачальники комунікаційних послуг.
Нацраді даються дуже широкі повноваження. Після прийняття закону саме цей орган і буде вирішувати всі спірні питання, хто є або не є медіа, стосовно якого медіа слід вжити санкції (аж до закриття) та інше.
Наприклад, Нацрада отримає право карати за відмову розкривати структуру власності медіа і публікувати вихідні дані. А також – відмова в проведенні перевірки. Якщо ще зрозуміло, які перевірки можуть бути для теле-, радіоорганізацій, то абсолютно не ясно, якого роду перевірки чекають онлайн-ЗМІ, у якого вся інформація про його роботу і так є на сайті, – теоретично це можуть бути навіть прямі візити до редакції .
Також Нацрада отримає право звертатися до суду, правоохоронні органи, органи держвлади і посадових осіб у разі порушення медійного законодавства з заявами про вилучення тиражу друкованого засобу масової інформації, про блокування контенту інтернет-сайту або ж з вимогою притягнути до дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності власників ЗМІ, редакторів або навіть журналістів, чиї публікації не сподобаються.
У законі також прописано цілих 29 пунктів порушень, які вважаються “значними” або “грубими” (від порушень, пов’язаних з перевірками, закінчуючи порушеннями, пов’язаними з інформацією, яку буде оприлюднити медіа) після чого Нацрада звернеться до суду про анулювання ліцензії для медіа або блокування онлайн-ЗМІ.
Ось тільки деякі з цих порушень:
– висловлювання, які є дискримінаційними щодо окремих груп на основі їх етнічного походження, громадянства, раси, релігії, віри, віку, статі, фізичних вад, стану здоров’я та сексуальної орієнтації
– розповсюдження порнографічних матеріалів, або матеріалів, які заохочують сексуальну експлуатацію або насильство над дітьми, демонструють статеві стосунки між дітьми
– поширення матеріалів, які пропагують вживання наркотичних і психотропних речовин
– поширення матеріалів, які заохочують жорстоке ставлення до тварин
– поширення інструкцій або рад по виготовленню, покупці або використання вибухівки, наркотичних і психотропних речовин
– програми, в яких надаються послуги з ворожіння та прогнозам, або платні послуги в сфері народної та нетрадиційної медицини
– поширення інформації, яка може завдати фізичний, психічний або моральної шкоди неповнолітнім
– порушення законодавства про рекламу
– порушення, пов’язані з передвиборною агітацією
– цілий ряд порушень, пов’язаних з поширенням інформації про комуністичний режим (про що ще піде мова нижче), порушення мовного законодавства і порушення, пов’язані з перевіркою Нацради.
До речі, при Нацраді буде створена окрема структура, в яку увійдуть зареєстровані Нацрадою медіа. Цей “профспілка” буде експертно оцінювати порушення в інформаційному полі. Для прийняття рішень необхідно буде набрати 55% голосів. Цю оцінку буде враховувати Нацрада при винесенні рішень щодо застосування санкцій щодо ЗМІ (в тому числі штрафів, позбавлення ліцензій та блокування).
Вільнодумство під забороною
У переліку порушень, за які буде карати Нацрада – висловлювання, які вважаються дискримінаційними щодо окремих осіб або груп на підставі їхнього етнічного походження, громадянства, раси, релігії, віри, віку, статі, фізичних вад, стану здоров’я, сексуальної орієнтації або інші ознаки.
Характерно, що дискримінації за мовною ознакою в проекті не виявилося, мабуть, його автори не вважають обмеження прав неукраїномовному громадян порушенням законодавства.
При цьому документ зобов’язує самі медіа дотримуватися норм мовного законодавства. Це визначено окремою статтею проекту.
Нагадаємо, з 16 травня 2022 року мають будуть повністю українізуватися інтернет-ЗМІ, зареєстровані в Україні. Сторінка українською мовою повинна буде завантажуватися автоматично, а функцію читання матеріалів російською мовою зробити додаткової, за бажанням. Сторінки ЗМІ в соціальних медіа, наприклад, в Facebook або Інстаграм, також перекладуть українською мовою. Теж саме стосується мобільних додатків медіа. Ця норма не стосується кримськотатарських ЗМІ, англомовних і ЗМІ, які виходять на офіційних мовах Євросоюзу.
Таким чином можна припустити (прямої норми в законопроекті немає), що якщо після 16 травня будь-онлайн-медіа буде подавати інформацію російською мовою, це підстава для санкцій.
Також в законопроекті є пряма заборона на позитивне зображення комуністичних діячів СРСР – від секретарів райкомів і вище, а також радянських органів правопорядку (крім тих осіб, які розвивали українську мову і культуру).
Таким чином, після прийняття закону говорити про те, скільки доріг, лікарень, літаків або заводів побудували при комуністах – заборонено (або не можна буде згадувати, що це зробила влада СРСР).
У законопроекті є і пряма заборона на “виправдання окупації” частини України, а також заперечення територіальної цілісності країни. Теоретично, цей пункт можна трактувати як заборона говорити про будь-які позитивні процеси на непідконтрольних територіях Донбасу і в Криму (наприклад, про будівництво Кримського моста), які в теорії можуть “виправдати окупацію”.
Або, наприклад, не можна буде говорити, що комунальні тарифи в Донецьку нижче, ніж на підконтрольній території України. Тобто дозволяється тільки критикувати життя за лінією розмежування.
У законопроекті також виписано цілий окремий, 9-й розділ, який стосується роботи ЗМІ в зв’язку з обмеженнями, пов’язаними з агресією. Після прийняття закону цей розділ буде діяти, поки Верховна Рада не скасує статус “держави-агресора” ( “держави-окупанта”) для якоїсь країни (прямо вона не називається), але зрозуміло, що мова йде про Росію.
Але обмеження будуть пов’язані не тільки з самою “державою-агресором”, а й у разі появи її “правонаступників”. Очевидно, автори закону вважають, що за час дії закону Росія в нинішньому вигляді припинить існування, а замість неї з’явиться якась інша країна – при чому теж агресор.
Отже, медіа забороняється оприлюднювати матеріали, що містять популяризацію або пропаганду органів держави-агресора, його посадових осіб та організацій. А також їх дій чи заяв, що виправдовують збройну агресію і порушення територіальної цілісності України. У тому числі публічне заперечення зазначених дій.
Це означає, що не можна, наприклад, транслювати взагалі ніяких виступів російських чиновників. Навіть Путіна, якщо він говорить про досягнення Росії (а він весь час про них говорить) або ж стверджує, що РФ не анексувала Крим. Тобто повна заборона на будь-яку інформацію з РФ, крім негативної.
Буде заборонено публікувати недостовірні матеріали про збройну агресію і діях держави-агресора, його посадових осіб та організацій. Це означає, що “достовірної” інформацією можуть визнати тільки, наприклад, дані штабу ООС, а давати різні точки зору на те, що відбувається на Донбасі буде не можна.
Окремим пунктом згаданий заборона на будь-яке позитивне висвітлення діяльності органів влади держави-агресора.
Це означає, що не можна просто написати – “Путін відкрив міст, по якому поїзди підуть в Крим” – це занадто позитивно. Для “балансу” потрібно буде додати, що цей міст порушує норми міжнародного права, що Крим анексований, а міст не простоїть і місяця, як його змиє підводною течією.
Або можна буде просто сказати, що в Росії збільшили розмір материнського капіталу (виплати для другого і наступну дитину в родині, які можна витратити на поліпшення житлових умов або освіту для дітей) до майже 470 тисяч рублів, тобто приблизно 180 тисяч гривень, без згадки , що тисячі синів Росії на Донбасі обстрілюють українців.
Таким чином в законопроекті вводиться пряма цензура, порушення якої відкриває шлях до санкцій проти медіа.
Нацрада також отримує право штрафувати будь-які медіа за невиконання її вимог. У законопроекті передбачена ціла система штрафів, які може виписати Нацрада.
Наприклад, за одне з вищезазначених порушень для аудіовізуальних або друкованих ЗМІ – до 75 розмірів мінімальної заробітної плати (майже 355 тисяч гривень). А для онлайн-медіа – до 5 мінімальних зарплат (близько 24 тисяч гривень).
Загрожувати медіа-простору може кожен
Цікаво, що Нацрада отримає право складати списки осіб, що загрожують національним “медіа-простору”.
Якщо зараз для формування списку осіб, що загрожують національній безпеці, потрібні звернення РНБО і СБУ, то після прийняття закону Нацрада зможе складати і оприлюднювати такі списки не тільки після звернення цих органів, а й самостійно.
Підстави для включення в список досить великі: відкриття проти осіб кримінального провадження через скоєння злочинів проти основ національної безпеки, наявність персональних санкцій, передбачених законом про санкції, або ж, якщо будуть встановлені факти умисного поширення інформації, яка підпаде під заборону. Рішення про включення будь-кого в такий список, Нацрада може прийняти на першому ж засіданні після виявлення причини для внесення особи в цей список.
Цікаво, що саме поняття “загроза національному медіа простору” в проекті відсутня.
Тому потрапити в список осіб, що загрожують національним медіа-простору зможе хто завгодно.
Наприклад, ЗМІ, яке показало, де святкує Новий рік глава держави. Або депутат, публічно заявив про необхідність внести зміни до мовного законодавства. Або взагалі будь-блогер за будь-яку критику влади або умисне згадка будь-якого позитиву, пов’язаного з Росією.
До речі, якщо вносити в список “ворогів” Нацрада може просто за своїм бажанням, то для виключення людини з такого списку знадобиться спеціальне рішення суду.
Цікаво, що прямим чином регулювати соцмережі на кшталт YouTube або Facebook законопроект не може, але при цьому зробити блогерів персонами нон-грата, загрозливими національному медіа-простору – цілком. А якщо публікація такого поста блогера з’явиться в онлайн-медіа, санкції “паровозом” обрушаться і на нього.
Сайти заблокують за 2 дні
Крайньою мірою покарання для онлайн-медіа стане блокування на рівні провайдера.
Тобто, в разі, якщо сайт порушить вищезгадані обмеження, Нацрада може звернутися до суду і за скороченою процедурою (навіть не викликаючи представників сайту на засідання) всього протягом 2 днів може бути винесено рішення про заборону розповсюдження медіа на території України – заборону Інтернет- провайдерам надавати доступ користувачам мережі Інтернет до цього сайту.
У первинному варіанті проекту про блокування говорилося тільки те, що заборона поширення медіа реалізується в формі обмеження доступу до онлайн-медіа.
Але потім законодавці детально розшифрували, що означає ця блокування:
Цікаво, що виносити рішення по блокуванню сайтів законодавці довірили одному єдиному суду в країні – Київському окружному адміністративному суду.
За нині чинним законом заблокувати сайт можна лише після того, як будуть доведені в юридичному порядку випадки порушення закону – наприклад, розслідувані кримінальні справи по контенту сайту. І це повинен бути повноцінний змагальний судовий процес.
Після вступу закону про медіа в силу, ні про яке повноцінне судовому процесі мови не буде.
До речі, навіть якщо сайт оскаржить рішення про блокування (на це йому дається 10 днів), то Нацрада також має право розглядати цей запит протягом 10 днів.
Якщо вважатиме порушення усуненими, то знову звертається до суду (в цьому випадку скорочене провадження вже не передбачено) і після його рішення сайт “включать”.
Таким чином, “простий” сайту може тривати мінімум 3 тижні просто тому, що Нацраді не сподобається що-небудь з публікацій або звичайних репоста.
До речі, якщо раптом провайдери не послухаються і не виконають рішення про блокування нікого сайту, то “за порушення припису Нацради” і їх теж чекають санкції – штраф у розмірі до 75 мінімальних заробітних плат.
Журналістом буде не кожен
Автори документа вирішили підчистити і норми вже існуючого медійного законодавства в частині базових визначень, наприклад, понятійно закріпити, хто такий журналіст.
Тепер журналістом матиме право називатися творчий працівник у сфері медіа, який професійно збирає, одержує, редагує, поширює і займається підготовкою інформації для медіа.
При чому статус журналіста необхідно буде підкріплювати документом, виданим суб’єктом у сфері медіа, професійним або творчим об’єднанням журналістів.
До журналістів будуть прирівнюватися кіно- і телеоператори, режисери та інші співробітники медіа, але тільки в тому випадку, якщо вони входять до складу відряджених творчих груп.
Самих журналістів закон зобов’яже дотримуватися Кодекс етики. При цьому незрозуміло, йдеться про Кодекс етики, який затверджений Національною спілкою журналістів України або про якийсь кодексі, який буде стверджувати та сама журналістська структура, яка буде діяти при Нацраді.
Експерти вимагають доопрацювання
Відзначимо, що ряд положень законопроекту були розкритиковані експертним співтовариством. Зокрема, Інститут масової інформації (ІМІ) звернув увагу на те, що проект містить багато негативних моментів.
“Ми не можемо сказати, що цей законопроект повною мірою відповідає вимогам європейського законодавства щодо регулювання аудіовізуальних ЗМІ”, – йдеться в заяві ІМІ. На думку експертів, недостатньо чітко визначена сфера дії закону і суб’єкти, які не підпадають під регулювання законом.
Також ІМІ звернув особливу увагу на норми законопроекту, які стосуються регулювання пропаганди і мови ворожнечі.
“Питання викликає також пропоноване регулювання пропаганди і мови ворожнечі. У законопроекті кілька разів для різних суб’єктів регулювання дублюється одна і та ж норма про те, що поширення пропаганди є грубим порушенням, так само як і” розпалювання ворожнечі і ненависті “, зокрема до окремих особам. у той же час немає жодного визначення, що саме мається на увазі під словом “пропаганда” і які критерії “розпалювання ненависті”, – відзначили експерти.
У свою чергу, глава правління Національної асоціації українських медіа Тетяна Котюжинська написала на своїй сторінці в Facebook, що формування списку ворогів може торкнутися, в першу чергу, волонтерів і добровольців.
“Не сумніваюся, що першими номерами в цьому” реєстрі “будуть добровольці і волонтери, які” багато говорять “. Наприклад, медіа поширює інформацію, що” окупанти обстріляли Золоте “, оскільки спостерігачі цього не підтвердили, то це” недостовірні матеріали щодо діянь держави-агресора (країни-окупанта), осіб, які контролюються державою-агресором (державою-окупантом) “,” наслідком цього є розпалювання ворожнечі і ненависті “, адже про” захопившись ідеями … “пам’ятаємо, – пише Котюжинська. – Це дуже -дуже-дуже короткий еречень ризиків, адже цей проект закону побудований для створення проблем медіа. І ось з цим завданням він прекрасно впорався! “
Як повідомив “Країні” один з депутатів Комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики (примітно, що значна частина авторів проекту є членами саме цього Комітету, і для документа саме він був визначений профільним, а не Комітет з питань свободи слова), розглянути цей проект на Комітеті можуть вже 13 січня, після чого він буде винесений в зал для прийняття в 1 читанні.
“Є наміри прийняти його за основу 16 січня”, – говорить “Країні” співрозмовник.
Якщо ці плани підтвердяться, така дата буде вельми символічною – 16 січень 2014 роки тому був прийнятий пакет законів, згодом названий “диктаторськими”.
Історія повертається на круги своя.