Канцлер Німеччини Олаф Шольц в інтерв’ю канадському виданню The Globe and Mail заявив, що вважає правильним повернення Канадою газової турбіни для Nord Stream 1, і додав, що західні санкції залишаються в силі.
“Рішення про поставку турбіни навряд чи є послугою для “Газпрому”. Це сильний знак підтримки Німеччини та Європи, а також підтримки солідарності серед найближчих союзників для довгострокової підтримки України”, – заявив Шольц.
Він додав, що послаблення Німеччини та Європи не допоможе Україні.
Також Шольц сказав, що таке рішення забрало у Росії привід пояснювати зменшення обсягів постачання газу технічними причинами, звинувачувати в цьому саме санкції.
“Ккрім цього, наші санкції залишаються в силі. Вони працюють. Виробничі можливості Росії стрімко падають, її економіка перебуває в рецесії, а доступ до життєво важливих товарів суттєво обмежений”, – додав канцлер ФРН.
За його словами, наразі союзники “націлилися” на додаткові сектори та закривають лазівки обходу обмежувальних заходів.
Міністр природних ресурсів Канади Джонатан Вілкінсон заявив, що рішення про передання Німеччині турбіни Siemens, необхідної для відновлення повноцінної роботи російського газогону “Північний потік”, ще не ухвалене.
“Ми обговорюємо це (питання) з урядом України та урядом Німеччини, і це непросте питання”, – сказав він, зазначивши, що Оттава перебуває наче “між молотом і ковадлом” і незалежно від рішення один із партнерів буде ображений.
Вілкінсон пояснив, що газогін “Північний потік” постачає газ не лише до Німеччини, а й до низки інших європейських країн, а Росія використовує турбіну як виправдання для зменшення постачання газу до Берліна та інших держав.
Він додав, що Канада “має зі співчуттям ставитися до долі українців” і продовжувати повністю підтримувати санкції проти Росії, але, з іншого боку, “мета санкцій – не покарати наших союзників і таким чином знищити економіку Німеччини, Італії, Словаччини та Австрії”.
“Ми працюємо, щоб спробувати знайти рішення, яке задовольнить усіх”, – підсумував міністр.
Також канцлер Німеччини Олаф Шольц запевнив, що його країна продовжить надавати військову підтримку Україні.
Шольц заперечив повідомлення про те, що Німеччина скоротила військову підтримку України попри запевнення у протилежному.
Він знову нагадав, що після повномасштабного вторгнення РФ в Україну Німеччина змінила свій принциповий підхід не надсилати зброю в кризові регіони.
“Ми доставляли все, що було: протитанкові та зенітні комплекси, міни, гармати, тонни боєприпасів і нелетальної допомоги. Відтоді ми перейшли до більш складних і цінних систем. Самохідні гаубиці, реактивні системи залпового вогню, зенітні системи, РЛС, контрбатарейні радари. Деякі з цих систем настільки нові, що їх було вироблено дуже мало, а деякі з них навіть не були представлені в Бундесвері”, – зазначив Шольц.
“Усі вони потребують навчання українських екіпажів, і ми це також забезпечуємо. Поки ми говоримо, українці проходять навчання на новому та більш досконалому обладнанні в кількох місцях Німеччини. І ми продовжуватимемо надавати цю підтримку Україні стільки, скільки буде потрібно”, – заявив німецький канцлер.
До слова, існують теорії, що Шольц нерішучий в українському питанні саме через тиск Кремля. Правда це чи ні, на посту канцлера йому пророкують лічені місяці. Німецький парламент вже пропонував відставку Шольца через неефективне протистояння Росії, нагадує журналістка та магістриня Європейських студій Єлизавета Павленко
Затягування з поставками зброї Україні можна було б списати на особливості бюрократичної системи Німеччини (що українські біженці відчули на власному досвіді). Однак замість цього, здавалося б, логічного пояснення, Шольц виправдовується і називає нечіткі причини затримок зброї. А слова «Німеччина робить недостатньо» звучать все голосніше і в самій Німеччині, і за кордоном. Пригадуючи гітлерівське минуле країни, її сьогоднішня нерішучість у боротьбі з російським нацизмом виглядає особливо підозріло. Це суттєво послаблює імідж Німеччини на міжнародній арені, що, своєю чергою, зменшує політичний рейтинг Шольца. Сам Шольц, ймовірно, надто дорожить стосунками з російськими бізнесменами, які він здобув на посту бурмістра Гамбурга, міста-побратима Санкт-Петербурга.
