Вступ України в НАТО може лише продовжити і навіть посилити війну. Існує кілька способів забезпечити безпеку України, і багато з них будуть менш провокаційними, ніж вступ в Альянс, поки тривають військові дії.
Про це пише військовий аналітик Шон Белл у статті для Sky News. Як зазначає експерт, генсек НАТО Йенс Столтенберг пообіцяв Україні підтримку, скільки буде потрібно. Втім, український президент, очевидно, розчарований, адже очікував більш чітких формулювань щодо України в НАТО.
Попри оголошення про додаткову допомогу та теплі слова, Столтенберг натомість сказав, що Альянс запросить Україну приєднатися, “коли союзники погодяться і будуть виконані умови”. Експерт задається питанням, чому НАТО так неохоче бере Україну під свою “захисну парасольку”, і чи ризикує ця нерішучість підірвати довгострокову безпеку України.
“НАТО є оборонним альянсом, і перш ніж будь-які нові країни можуть розглядатися як члени, вони повинні відповідати широкому спектру критеріїв членства. Крім того, НАТО є колективним альянсом, а не “оборонною абонентською службою”; усі члени повинні мати можливість зробити значний військовий внесок у колектив і продемонструвати чітку спроможність і намір надати військову підтримку будь-якій державі-члену, яка цього потребує. Об’єктивно, важко побачити, що Україна найближчим часом виконає вимоги щодо членства, і НАТО не захоче занадто “порушувати правила”, боячись створити прецедент”, – зазначає експерт.
При цьому аналітик наголосив, що це не повинно зупиняти НАТО у визначенні дорожньої карти для приєднання України на якомусь етапі в майбутньому.
Белл вважає, що є кілька причин, чому НАТО зволікає.
По-перше, розчарування Зеленського в НАТО виявляє глибшу напругу. Його безперервний список “вимог” створює виклики для НАТО та західних урядів.
“Натомість Зеленський вважає, що українці воюють з Росією “від імені” Заходу. Це українці, які втрачають життя, тому якщо хтось має бути вдячним, то це Захід. Але поза публічною риторикою увага міжнародної спільноти все більше привертає увагу до післявоєнного середовища безпеки в Україні. Якщо Україна чи Росія не “переможуть” і не досягнуть своїх стратегічних цілей, війна завершиться лише переговорами. Обидві сторони хочуть переконатися, що їхні власні проблеми безпеки будуть вирішені, перш ніж вони погодяться продовжувати змістовні мирні переговори”, – пише експерт.
Україна буде з глибокою підозрою ставитися до будь-яких декларацій чи письмових зобов’язань з боку Росії та потребуватиме більш конкретних пропозицій щодо надійного мирного плану – саме тому вона так активно налагоджує міцні зв’язки з НАТО.
Однак миру не можна гарантувати, не вгамувавши занепокоєння Росії щодо безпеки. Аналітик наголошує, що постійне розширення НАТО протягом останніх 30 років “непокоїло параноїкову Росію”.
“Путін не хоче, щоб Україна вступала до НАТО, і якщо це буде здаватись наперед вирішеним, це може посилити рішучість Росії продовжити війну, щоб зупинити приєднання України до Альянсу. Путіну було б важче оголосити про перемогу перед своєю внутрішньою аудиторією, якби наслідком цього були війська НАТО на його порозі”, – пише експерт.
Нещодавня декларація G7 про багаторічну угоду з безпеки з Україною виглядає як ініціатива, спрямована на створення варіантів, хоча Путін може домагатися від України довгострокових зобов’язань не приєднуватися до НАТО.
“Членство в НАТО пропонує один із варіантів гарантування довгострокової післявоєнної безпеки України, але це не єдиний варіант, і угода навколо членства в НАТО може просто продовжити і навіть посилити руйнівну війну в Україні”, – підсумував аналітик.