Після появи статті Путіна про Україну багато хто запитував, як на цей “твір” треба відповідати, і чи буде відповідати президент Зеленський? Керівник української держави відповів майже відразу і дуже дотепно, з притаманним йому почуттям гумору, порівняв “братерські стосунки” росіян з українцями з історією про Каїна та Авеля.
Безумовно, Путіну треба було відповідати асиметрично і в іншій формі. І ось сьогодні з’явилася ще одна асиметрична відповідь російському керманичу. Це було відеопривітання президента України з 1033-ю річницею Хрещення Русі-України.
Про це пише відомий політолог Володимир Фесенко. Подаємо в оригіналі.
Це улюблений формат Володимира Зеленського, і він скористався історичним приводом, щоб нагадати Путіну про те, що йдеться про історію нашої країни й нашого народу, яку не варто привласнювати “двоюрідним племінникам”.
Наша історія матеріалізована на наших київських вулицях, і нам не треба доводити це статтями чи історичними трактатами. Між іншим, наш президент нагадав російському колезі й про те, що Великий Князь Київський Юрій Долгорукий, який заснував Москву, похований саме в Києві.
Від себе додам, що це, мабуть, російський імперський стиль – зазіхати на чуже – і на історію сусідньої держави, і на її землі, і навіть на її народ. Тому треба цим любителям брати чуже нагадувати про історичні реалії.
Що ж, це була достойна відповідь Путіну
Але нам треба відповідати зарвавшимся імперцям і справами – давати відсіч на фронті, і успішно розвивати свою країну! І саме це буде найкращою відповіддю не тільки Путіну, а всій імперській політиці Кремля!
Як відомо у своєму приватанні, президент Зеленський заявив, що Київська Русь – це мати нашої історії. 24 області України та півострів Крим – її рідні діти. І вони по праву – її спадкоємці. А двоюрідним племінникам і дуже далеким родичам не потрібно зазіхати на її спадок. І намагатися довести свою причетність до історії тисячі років і тисячі подій, перебуваючи від місць, де вони відбувалися, за тисячі кілометрів.
Ніде у світі фактично немає аналогів української Ради церков, до якої входять усі православні, греко-католицькі, римо-католицькі, протестантські, євангельські церкви, іудейське та мусульманське релігійні об’єднання.
І всі вони неодноразово проводять спільні молитви за Україну саме в тому місці, де я зараз перебуваю. Це Софійський собор. Величний хранитель історії української державності – історії Київської Русі.
Ми завжди щось будуємо. Інколи хтось цим захоплюється, інколи хтось це захоплює. Але ми завжди повертаємось і завжди повертаємо.
І сьогодні ми маємо спільно прагнути одного: що збудовано – не втратити, що зруйновано – відновити, що захоплено – повернути. А все це разом і всім разом – назавжди зберегти.
А отже – зберегти себе й державу. Пам’ятаємо про минуле, діємо сьогодні, думаємо про майбутнє.