Останнім часом тема будівництва “Північного потоку – 2” актуалізувалася. Незважаючи на всі санкції, 10 червня Росії вдалося добудувати одну з двох ниток газопроводу. До завершення другої, як заявляють у РФ, залишається близько 70 км, і пройти їх планують ще в цьому році, пише Олександра Романюк для видання «Сьогодні», передаємо в оригіналі.
Чи зможуть санкції перешкодити це зробити – великий знак питання. Україна все ще заявляє, що сподівається на допомогу США. Також є незадоволені Nord Stream 2 в Європі. Зокрема, було вирішено об’єднати зусилля України та Польщі, яка переживає не так за транзит, як за постачання на свою територію, що може виявитися занадто дорогим.
Водночас у західній пресі вже з’являються повідомлення про те, що добудова газопроводу по дну Балтійського моря – питання фактично вирішене. А отже, після того, як закінчиться нинішній транзитний контракт з Росією – а це станеться в кінці 2024 року, – Україна може втратити статус газового транзитера. І, схоже, такий варіант у нас уже розглядають цілком серйозно.
Днями міністр закордонних справ Дмитро Кулеба в інтерв’ю німецькому Welt заявив, що Україна готова вести переговори про компенсацію за втрату транзиту.
“Побудова газопроводу” Північний потік – 2 “стала серйозним геополітичним викликом не тільки для України, а й для Заходу в цілому. Це суто російський політичний проєкт, метою якого є енергетична ізоляція України і розкол Євросоюзу. Підкуп європейських чиновників, які зайняли місця в керівних органах російських енергетичних компаній (ексканцлер Німеччини Герхард Шредер, ексміністр закордонних справ Карін Кнайсль, експрем’єр-міністр Франції Франсуа Фійон), свідчить про суттєвий вплив Кремля через лояльних впливових осіб в Європі. У ситуації майже повноцінного завершення будівництва газопроводу Україна як головна транзитна країна в ЄС виявилася без запобіжників енергетичного колапсу. Вашингтон, зацікавлений у поліпшенні відносин з Берліном, зупинив санкції стосовно “Північного потоку – 2″. І в цій ситуації німці пропонують Україні варіант з компенсацією в разі запуску проєкту”, – пояснює історик-міжнародник Єгор Брайлян.
Фактично в 2020-му надходження в Україну від транзиту газу становили понад 2 млрд доларів. З цього року плата зменшиться, оскільки зменшилися обсяги.
Півтора-два мільярди доларів – гроші, звичайно, серйозні. Це фактично місячний бюджет України. Для порівняння: 2,2 млрд доларів Україна планувала отримати за весь 2021 рік від МВФ. 2,5 млрд доларів – розмір військової допомоги, яку надали Україні США з 2014 року.
Але водночас, порівняно з іншими джерелами надходження грошей в країну, суми від транзиту не такі вже й значні. Наприклад, українські заробітчани тільки за 5 місяців цього року переказали в Україну близько 4 млрд доларів – ця сума зіставна з трирічною платою за транзит.
Експерти вважають, що в разі зупинки транзиту втрати України будуть набагато значніші. І це ми говоримо нині тільки про гроші.
“Хіба можна чимось компенсувати втрату стратегічно важливого напрямку? Чого варті втрати стратегічної позиції в майбутньому? Українська газотранспортна система (ГТС) протягом 30 років незалежності України приносить мінімум 1,5-2 млрд дол. доходу на рік. Тобто це 45-60 млрд дол. за 30 років. Наша ГТС показала себе надзвичайно надійною, притому вона є найбільшою газотранспортною системою в Європі і могла абсолютно спокійно доставляти природний газ європейським країнам не менш ніж 50-70 років. У грошовому еквіваленті це дало б нам 100-140 млрд дол. А побудувати таку систему сьогодні коштувало б близько 300 млрд. дол. Зважаючи на це, компенсація, по-перше, має містити в собі втрачений дохід, компенсацію витрат на демонтаж, перекваліфікацію працівників, працевлаштування. І це буде становити не менш ніж 200 -300 млрд доларів”, – говорить енергетичний експерт Марія Яковлєва.
А також підписуйтесь на наш телеграм канал Корупція – інфо – https://t.me/korupciya, аби не пропустити ще більше цікавої та актуальної інформації.