31 травня 1970-го помер найкращий український хокеїст усіх часів – найкращий воротар в історії НХЛ Теренс (Тарас) Савчук.
Легендарний гравець "Детройта" у списку найкращих в історії НХЛ перебуває на 9 місці. 4-разовий володар Кубка Стенлі. Найкращий воротар НХЛ 1952, 1953, 1955 і 1965 років. У своєму дебютному сезоні в 70 матчах пропустив у середньому менше однієї шайби за гру.

До хокею уродженця Вінніпега залучив старший брат Михайло. Але в 17 брат помер від хвороби серця.
"Я не міг повірити в те, що трапилося, – говорив згодом Террі. – Я сумував кілька місяців і не знаю, чим би все закінчилося, якби не хокей. Щитки Майка висіли в моїй кімнаті й постійно нагадували про брата. Зрештою, я твердо вирішив стати, як і він, голкіпером. Коли підріс, щитки прийшлися мені майже впору, я одягнув їх не просто так, як зазвичай, для примірки, а на справжню гру, і провів її просто чудово. Зрозумів – це стане моїм життям".

Коли Террі виповнилося 17 років, його батько впав з висоти й серйозно пошкодив спину. Так хлопець, що вже 3 роки підробляв підсобником у пекарні, виявився єдиним годувальником у родині. Клуб "Детройт Ред Вінгс" , що стежив за перспективним хлопцем, виписав йому заохочувальний чек на $2 тис.

А саме в 18-й день свого народження в Омасі пущена зі страшною силою шайба влучила Савчуку прямо в око, і якби завдяки щасливому випадку поруч не опинився кваліфікований хірург, що успішно провів екстрену операцію, ковзани можна було б вішати на цвях.

1950-го стався його дебют у "Детройт Ред Вінгс", і хоча в регулярному чемпіонаті НХЛ Террі провів всього 7 матчів, а весь кубковий турнір просидів на лавці запасних, його прізвище було внесено до реєстру власників Кубка Стенлі.

Наступні 5 сезонів Террі Савчук – уже безперечний перший номеру складі "Червоних крил". Грає він практично без замін, пропускає найменше і колекціонує всілякі призи, почавши з традиційного трофея для новачків – Колдер Трофі. 4 рази йому діставався Везіна Трофі – приз найкращому воротареві, 11 раз Террі брав участь у матчі всіх зірок НХЛ. А після першого тріумфу в Кубку Стенлі, до якого він виявився причетним лише побічно, найголовніший трофей заокеанського хокею ще тричі діставався з його допомогою "Детройту". Однак щасливий у спорті Террі, так і залишався відлюдьком.

"Вранці я вітав його англійською та французькою, – згадував форвард Марсель Проново, що зазвичай ділив із Террі готельний номер на виїзді, – і якщо він спромігся видавити у відповідь хоч пару слів, можна було сподіватися, що він що-небудь скаже і впродовж дня. В іншому випадку, що траплялося куди частіше, він запросто міг протримати рот на замку цілий день. Але наші ворота захищав геній".
Згодом трапилася історія із обміном Савчука до "Бостона". Він протримався там 2 роки й попросився назад.
У "Детройті" Савчуку вже не дісталася звична "одиничка". Він змушений був грати під 29 номером, але основним стражем воріт "Червоних крил" знову став саме він. Свій перший після повернення сезон українець відіграв без єдиної заміни. На жаль, це сталося востаннє. Доля була невблаганною до Террі та щорічно "дарувала" йому чергове випробування, з незавидною регулярністю кидаючи його на лікарняне ліжко.

Список його болячок жахає. Крім мононуклеозу, Савчуку довелося пережити прокол легені в автомобільній аварії, поріз ковзаном сухожилля руки, екстрене видалення апендикса, розрив спинних дисків, невроз обох ніг. До цього варто додати хронічне безсоння, постійні нервові зриви і мігрені, і отримаємо портрет глибоко нещасної людини.

Нещастя сталося наприкінці квітня 1970-го, коли Террі вирішив ще раз спробувати відновити свою розбиту сім'ю і для цього злітав до колишньої дружини до Детройта. Дива не сталося – із міста моторів він повернувся в похмурому настрої.

Настрій Террі не змогла підняти і пропозиція одноклубника Рона Стюарта підсмажити барбекю. Напевно, і з дозою спиртного друзі не розрахували – зав'язалася бійка. Не така вже й серйозна, як для таких міцних чоловіків, але під час сутички Савчук зачепився ногою за мангал і невдало впав. Лопнув жовчний міхур.

Весь наступний місяць лікарі боролися за життя Террі, перевезеного до однієї з кращих лікарень Нью-Йорка. Щодня його відвідував Рон Стюарт, якого Савчук щиро пробачив, назвавши те, що трапилося, своєю власною помилкою. Але з кожним днем сили екс-воротаря танули. Незабаром стала очевидною необхідність другої операції з видалення згустку крові з розірваної печінки. Цього разу хірурги не встигли, і підступний згусток, піднявшись артерією, досяг серця. 31 травня 1970-го легендарного голкіпера не стало.

Поховали Террі Савчука у передмісті Детройта Понтіак на кладовищі, де вже спочивали його батьки. За рік один із найзнаменитіших канадських українців став лауреатом Залу хокейної слави у Торонто. Тоді ж він, уже посмертно, був удостоєний останнього призу – Лестер Патрік Трофі, що присуджується за мужність і відданість хокею.

Ще за кілька років "Детройт Ред Вінгс" навічно закріпив за Террі Савчуком номер із одиничкою на спині.