Як розповів експерт Констянтин Машовець, скоро Криму буде не солодко. Справа в тому, що найважливішим елементом системи ППО противника на території окупованого півострова Крим були і є підрозділи 3-го радіотехнічного полку (РТП), КП – селище Любимівка, околиці м. Севастополь – це колишня 40-та радіотехнічна бригада ЗСУ. Саме ця частина радіотехнічних військ 31-ї дивізії ППО ПКС РФ займається веденням цілодобової радіолокаційної розвідки повітряного простору над Кримом та прилеглими територіями та акваторіями. У рамках «підготовчих заходів» до удару по головній базі Чорноморського флоту ЗСУ також атакували і її підрозділи, відповідальні за західний та північно-західний напрямок (переважно розташовані в західній частині окупованого півострова).
Безперечно, відбити серію ударів ЗСУ, завданих комбінованим способом (крилаті ракети, ударні БПЛА та дії морських, наземних сил) могла допомогти і російська 27-а змішана авіаційна дивізія у складі 37-го змішаного авіаційного полку (авіабаза – Гвардійське), 38 винищувального авіаційного полку (АБ – Бельбек) та 39-го гелікоптерного полку (АБ – Джанкой). І, власне, вона й намагалася це зробити, але не надто наполегливо та аж ніяк не в рамках саме того, що готували та проводили у повітряному просторі Криму ЗСУ протягом останнього часу.
Тепер про те, з чим довелося зіткнутися росіянам упродовж кількох останніх тижнів у Криму. Якщо коротко, то, очевидно, мала місце ретельно спланована та розроблена операція ЗСУ, головний сенс якої полягав у завданні масованого та широкомасштабного вогневого ураження засобами повітряного нападу по низці ключових об’єктів військової інфраструктури противника на території окупованого ним півострова. Насамперед – Чорноморського флоту та авіаційного/протиповітряного компонентів угруповання противника.
У рамках саме цієї операції ЗСУ провели низку дій, які зрештою і дозволили їм успішно її здійснити. Поразки як мінімум двох бойових кораблів –БДК проєкту 775 і дизель-електричного підводного човна проєкту 636.6 на головній базі флоту, виведення з ладу (порушення функціонування) систем управління ЧФ (удари по його ЗКП та штабу), а також «супутнє» ураження ряду ключових елементів системи ППО та авіаційного угруповання противника на півострові, безсумнівно, цілком можна вважати успіхом.
Дії ЗСУ включали КОМПЛЕКСНЕ застосування відповідних сил і засобів (повітряних, морських і наземних), що свідчить про зростання рівня оперативного мистецтва їхніх командних структур (на рівні провідних армій світу). Причому, що характерно, в умовах інтенсивної та активної протидії супротивника. Досить сказати, що противник регулярно (практично щодня) протягом доби здійснює до 11-15 літаковильотів для контролю повітряної та надводної обстановки у північно-західній та центральній частинах акваторії Чорного моря.
На мій погляд, всі ці події свідчать про початок нового, досить своєрідного етапу війни – нівелювання переважаючої переваги російської армії у здатності завдавати вогневої поразки у дальній (оперативно-стратегічній) зоні за рахунок своєї військово-технологічної переваги (насамперед – у далекобійних, високоточних засобах ураження).
Як з’ясувалося, тепер ЗСУ можуть відповісти тією ж монетою – причому не менше, якщо не результативніше. Перший «брянський» дзвінок (нагадаю, 4 знищені ОДНОМОМЕНТНО бойові літальні апарати росіян), схоже, аж ніяк не насторожив командування противника.
Як це вплине на загальну (стратегічну) ситуацію у війні – можна лише здогадуватись. Наприклад, чергова російська кампанія з «енергетичного тероризму» восени-взимку 2023-2024 років цілком може обернутися для РФ адекватними відповідними діями з боку України.
