Деолігархізація стане головною темою другої половини президентства Зеленського. Успіх цієї кампанії в кінцевому підсумку визначить його рішення про переобрання: на це вказує як інсайдерська інформація, так і теоретична логіка політичного процесу.
Про це заявляє Сергій Лещенко у своєму коментарі для Kyiv Post.
Відсторонення могутніх олігархів країни від ухвалення будь-яких рішень державного значення було однією з передвиборчих обіцянок Зеленського.
Але є і прагматична сторона питання. Зеленський, у якого немає власних ЗМІ, виграє від мінімізації впливу українських олігархів через телеканали, які їм належать. Тому деолігархізація залишиться ключовим завданням для Зеленського.
Бажання Зеленського провести деолігархізацію — здійсненна вона чи ні — зустріло опір більшості олігархів. Тепер вони прагнуть змінити нинішню владу та посилити свій вплив. Іноді їм на допомогу приходять скривджені колишні члени команди Зеленського.
Наприклад, в останні пів року таким став Олександр Данилюк, колишній міністр фінансів та колишній секретар Ради національної безпеки та оборони. Олександр Данилюк — постійний гість на телеканалах Ахметова.
У вересні колишній прем’єрміністр Олексій Гончарук, який кілька місяців пропрацював у США, стажуючись в “Атлантичній раді”, також з’явився на кількох телешоу на телеканалах Ахметова.
Обидва колишні союзники, серед іншого, розкритикували ідею Зеленського про деолігархізацію.
Але головний удар по деолігархізації може завдати командна гра Разумкова та Арсена Авакова.
Колишній міністр внутрішніх справ, який перебував при владі 7,5 років і здавався всемогутнім, влітку 2021 року без бою передав ключі від свого офісу і, подавши у відставку, поїхав до Італії, де володіє нерухомістю.
Після того, як Зеленський успішно переміг головного лиходія українського медійного світу Віктора Медведчука та сумнозвісного голову Конституційного суду Олександра Тупицького, безконфліктна відставка Авакова стала ще однією важливою операцією з обмеження потенційних ризиків, які можуть виходити з неконтрольованих президентом центрів впливу.
Відхід Авакова став серйозною втратою для супротивників деолігархізації. Він був надійним союзником для найбагатших українців, жоден із яких не постраждав в роки його правління в Міністерстві внутрішніх справ.
Аваков не побоявся спробувати саботувати введення санкцій щодо таких олігархів, як Павло Фукс і Дмитро Фірташ, на засіданні РНБО в присутності Зеленського. Аваков також підтримав ідею Разумкова про те, що проти громадян України не можна вводити санкції.
Але відхід Авакова з публічної політики не означає кінець залаштунковим угодам.
За іронією долі, найбільше проблем — в олігарха Ігоря Коломойського. Цей олігарх, якого вважали “ляльководом” Зеленського і найбільшим вигодонабувачем від його президентства, може виявитися тим, хто більше всього програв.
Олігарх непомітно для себе став занадто токсичним для української політики та занадто привабливою мішенню для США, щоб демонстративно покарати транскордонну корупцію.
Хоча Коломойський нещодавно відсвяткував проміжну перемогу в США, коли Канцлерський суд штату Делавер відклав позов проти “ПриватБанку”, ця ейфорія недовговічна.
Коломойський все ще безрезультатно витрачає мільйони на адвокатів у США, оскільки намагається уникнути набагато серйозніших проблем у зв’язку з розслідуванням ФБР проти нього. Розслідування зосереджено на ймовірному відмиванню грошей Коломойським в США, це справа, за якою Міністерство юстиції США вже подало три позови про конфіскацію власності Коломойського в Огайо, Техасі та Кентуккі.
Вимальовуються можливі кримінальні звинувачення, які можуть перетворити Коломойського на легку мішень для ФБР у всьому світі.
Петля навколо Коломойського затягується — не тільки в США, але і в Ізраїлі, країні, громадянином якої він є і яку він бачив як можливість уникнути правосуддя.
Ізраїль також стає для нього недоступним, оскільки місцева влада слухає позови державного “ПриватБанку” до Коломойського у зв’язку з відмиванням грошей через місцевий Discount Bank і чекає його допиту.
Водночас, як повідомляється, ізраїльська поліція почала розслідування шахрайства Коломойського і декількох його соратників. Справа нібито обертається навколо угоди 2019 року між партнерами Коломойського і компанією, що належить білоруському олігарху Миколі Вороб’ю. Спільники Коломойського нібито не змогли виплатити 20 млн дол. за вугілля, яке вони купили у 2019 році у компанії Вороб’я і перепродали “Центренерго” — великій українській державній енергетичній компанії.
І є всі підстави очікувати, що Коломойський стане наступним українським олігархом після Павла Лазаренка і Дмитра Фірташа, який відчує на собі силу міжнародного правосуддя.
Але не так важливо, чи зіткнеться Коломойський із правосуддям в Ізраїлі та США — важливо, чи зіткнеться він із цим в Україні.
Це стане не тільки прецедентом для покарання олігарха, але й гарантією успішного президентства Зеленського.