Про очікування від нового генерального прокурора, плани на майбутнє та реформи в країні Gazeta.ua розповів колишній заступник генпрокурора Давід Сакварелідзе, передає Корупція.Інфо
Зустрічаємося у Центрі вільної економіки ім. Кахи Бендукідзе. Це на столичній вул. Верхній Вал, 10. Тут Давід Сакварелідзе має кабінет. Запізнюється на 20 хв.
– Зараз зайнятий так само, як і коли працював у Генеральній прокуратурі. Маю багато зустрічей, – каже Давід Сакварелідзе, 34 роки.
Запрошує в один із кабінетів. Прозорі стіни й двері. У сусідніх кімнатах спілкуються молоді люди.
Куди рухається правоохоронна система?
– У нікуди. До того часу, коли хвиля народного невдоволення знесе це все.
Маленький приклад – Одеса. Вона важко мобілізується. Але якщо люди вже встають, беруться за справу серйозно. Там патріотичні правильні сили. Якщо виступають, то агресивно.
Ви постійно були в конфронтації з генпрокурором Шокіним та його заступниками. Чому не пішли самі? Чекали звільнення чи воно було несподіване?
– Так, я протистояв Шокіну і всім, хто захищає стару систему. Вони комфортно в ній почувалися. Але прокуратура повинна боротися проти корупції насамперед у собі. Потім – проти корупції в державі. А боротьба з корупцією означає боротьбу з бідністю і злиднями. Вони ж не протистоять бідності. Але змагаються за власне збагачення, своєї сім'ї, родичів і кумів.
Зараз я можу вільніше висловлювати громадянську позицію. Я залишив кабінет. Таких кабінетів у мене було чимало. Я цим переймаюся. Є час, коли правильно використати весь можливий адміністративний і юридичний ресурс. Коли ж можливості вичерпуються, доводиться переходити в громадську діяльність, політику. Зробили все можливе, щоб випхнути мене звідти. Я цього не хотів. Тепер же це – справа честі.
– Бачу себе поруч із правильними людьми. Там, де правда. Де я працював, зараз правди немає. Беззаперечно, там є чесні люди. Їх – десятки тисяч у правоохоронному секторі й прокуратурі. Їм треба дати надію. Ми збурили внутрішній Майдан прокуратури. Він закінчився реваншем старої корумпованої гвардії. Це дуже тимчасово. На їхньому боці політична влада, на жаль.
Учора дали команду розпочати проти нас негативну кампанію в соцмережах і ЗМІ. Ми назвемо тих, хто поширює цю "чорнуху". Щоб люди бачили, куди йдуть гроші платників податків. Мене це не лякає. Лише показує, що політичне керівництво країни сьогодні займає неправильну позицію. Вони витрачають ресурси на боротьбу з людьми, яких самі ж і запросили.
Працівники ГПУ звернулися до президента із проханням призначити генеральним прокурором людину зі своєї системи.
– Сподіваюся, це не було погоджено з президентом. Можливо, так хотіли показати Юрію Луценку: система тебе не приймає. Але ми намагатимемося тебе туди призначити. Щоб суспільство сприйняло це як перемогу.
Сьогодні запит громадськості – генеральний прокурор не із системи, не генерал. Замість кількості зірочок на погонах людям потрібні вчинки, результативні резонансні справи, ідеї та конкретні кроки. Аби прокуратура стала партнером суспільству. Щоб захищала інтереси громадськості, а не лише влади. І боролася з бідністю. Прокуратура може повернути в Україну мільярди вивезених із неї доларів. Навіщо нам 12 тисяч працівників, якщо ми не відповідаємо елементарним вимогам громадськості?
Значить, це когось влаштовує? Порошенка?
– Якщо влаштовує, то вони віддаляються від реальних проблем. Значить, йому не розповідають усієї правди. Можемо вийти на вулицю і запитати людей: які у вас вимоги до нового генпрокурора?
Що вам вдалося зробити на посаді заступника генпрокурора?
– Показати людям контрасти. Приклад некорумпованості. Навіть коли генпрокурор і вся структура відвернулися від нас, вдалося вдарити по недоторканних людях самого Шокіна. Ми порушили кримінальні справи проти прокурорів. Хоча нам на вищому рівні перекрили оперативну підтримку після справи "діамантових" прокурорів. Перед тим звеліли не допомагати мені – бо це створює проблеми для Шокіна. Він сам про це казав. І Трепака через це звільнили (першого заступника голови СБУ. – Gazeta.ua). Однак я погодився їхати в Одесу – прокурором області. Там нам вдалося порушити загальнонаціональні резонансні справи. Через них врешті-решт мене і звільнили.
Чому Порошенко так довго тримався за Шокіна? Був задоволений його роботою чи тут щось інше?
– Вони давно знають один одного. Порошенко довіряє Шокіну. Президенти завжди хочуть мати вірного генерального прокурора. Щоб підтримував лінію глави держави і не створював загроз для його політичної команди. Але можна мати прокурора вірного й ефективного. Який відповідатиме запитам громадськості.
Усі політики платять політичну ціну за свої рішення. Президент у ситуації з Шокіним – також.
Щось хороше на посаді генпрокурора Шокін зробив?
– Важко сказати. Він ішов на протистояння і цим оголював систему. Призначав своїх людей, які мали кришувати схеми. Приклад – ситуація з Віталієм Каськом. На нього чатували вночі. Машину облили якоюсь рідиною. Хотіли вручити підозру. Потім втекли. Ось на таке дно опустилася прокуратура. Шокін показав, наскільки прогнила система.
Ви зверталися за допомогою до президента?
– Так. Як результат – ми звільнені, команда паралізована. Всі починання заморожені.
Як це було?
– Я кілька разів писав йому повідомлення – після звільнення наших хлопців, які взялися за справу "діамантових" прокурорів. Минуло два тижні і звільняти почали активніше. Розпочалася медійна кампанія проти цих працівників. Біля стін прокуратури виступав сучасний Вишинський (був головним державним обвинувачем на сталінських "показових судових процесах" 1930-х. – Gazeta.ua) на прізвище Куценко. Поливав брудом наших працівників. Розказував усій Україні, які ми погані та як усе ідеально у прокуратурі.
Потім була акція підтримки. До неї ми з Міхеілом Саакашвілі зустрічалися з Петром Олексійовичем. Він поцікавився, чи збирався я брати участь у цій акції. Я сказав, що мітингувати не буду. Вийду і подякую людям за підтримку. Це – наш обов'язок. Порошенко запитав, чи не збираюся звільнитися і приєднатися до цієї політичної акції. Я відповів: ви мене запросили і це має бути ваше рішення. Він пообіцяв не звільняти. Через три дні по телевізору я почув, що мене звільнили. Виявляється, 12 людей можуть порушити комфорт 12-тисячної системи.
Навіщо вас запрошували? Щоб не дати працювати?
– Мабуть, хтось думав, що ми станемо в нагоді. Як макіяж. Тобто, для загалу у фронт-офісі буду я – наче косметика. У бек-офісі сидітиме Шокін. Займатиметься головним. І це якимось чином спрацює.
Не нормально, коли є два світогляди – "шокінський" і наш. Генпрокурор робив усе, щоб порушувати кримінальні справи та влаштовувати службові перевірки на кожному нашому кроці. Запроваджувати реформи і водночас боротися з цим – неможливо. Це означає, що політичної волі нема. Можливо, це комусь потрібно було для піару. Але український народ уже досвідчений. Він набрався мудрості за два майдани. Усі все чудово розуміють. Думаю, це вже межа.
– Про це варто запитати у кандидатів на посаду генпрокурора.
Я знаю, як це робити. Хірургічним методом. Потрібно всіх людей, які сьогодні пишуть колективні доноси, викинути на звалище історії. Це політична ціна. Вони – багаті люди. Мають зв'язки і вплив. Близькі стосунки з депутатами, суддями, бізнесменами. Вони перейдуть у політичну опозицію. Але це – ціна боротьби за нову Україну. Можна зачекати, доки вони "зароблять" ще мільйони і підуть на пенсію. Потім реінкарнуються, як Стоянов в Одесі. Треба провести чітку межу. Сказати: хлопці, ви своє відпрацювали, час на пенсію. Вас замінить нове покоління – люди не із системи. Інші країни пройшли через це – і нічого, там прокуратура не розвалилася.
Чи варто звільнити всіх прокурорів?
– Звільняти треба топових менеджерів, які не розуміють суті прокурорської діяльності. Прокуратура має не цифрами хвалитися, а конкретними результатами. Виконує вона замовлення громадськості чи ні. Скільки злочинців покарано, скільки з них сидять, скільки повертають накрадене. Чим мотивує своїх працівників. Яка ідеологія сьогодні переважає в прокуратурі. За яку мету боротимуться молоді прокурори. Нині вони не бачать майбутнього. Якщо змінити і правильно вибудувати центральне управління прокуратури, вони прекрасно працюватимуть – в інтересах суспільства.
Ви казали, що не готові повернутися у Генпрокуратуру. Не передумали?
– Залежатиме від контексту. Коли є сенс повертатися? Якщо новий генпрокурор буде налаштований на системне реформування і дасть змогу та інструменти для реалізації змін. Якщо ж контекст не зміниться, то це – самообман. Знову втратимо час і врешті-решт доведеться звільнятися.
Ваша зарплата становила близько 6 тисяч гривень. У рядових працівників прокуратури – ще менше. Скільки прокурори заробляють у Грузії?
– 2008 року прокурор заробляв там 1200-1300 доларів. Це – чиста зарплата. Плюс бонуси та премії за конкретні результати. Якщо, наприклад, була резонансна справа, слідчий повертав земельні ділянки, значні кошти і відшкодовував збитки державі, міг отримати 10-20 тисяч доларів премії. Офіційно. Від держави.
Торік ми заощадили. Після скорочення працівників прокуратури (із 18,5 тис. до 12 тис. – Gazeta.ua) 80 мільйонів гривень забрали в центральний бюджет. Замість того, щоб розподілити ці ресурси на працівників, які залишилися. Також Кабмін прийняв постанову, якою скоротив зарплати прокурорам.
Як впроваджували реформу в Грузії?
– Політичне керівництво не відкривало проти нас кримінальних справ. Навпаки, порушували проти тих, хто заважав. Такі як Ківалов боялися навіть висовуватися, не те що агітувати за "русский мир" чи писати колективні доноси. Президент нас підтримував, парламент розумів, куди ми рухаємося. Стало модно бути некорумпованим, ефективним, працювати на благо суспільства і будувати нову Грузію.
Що конкретно робили в прокуратурі?
– Змінили керівництво. Створили нормальні умови роботи, ідеологію, розписали правила та кримінальну політику для всіх працівників. Був суворий контроль. Працювала внутрішня служба безпеки, яка перевіряла всі корупційні зв'язки і порушення етичного кодексу прокурорів. Скорочували систему до оптимальної чисельності. За кілька років прокуратура Грузії фактично задовольнила всі вимоги суспільства. Ми боролися з корупцією. Відбувалося самоочищення системи. Вкрадене повертали державі.
Що буде із справою "діамантових" прокурорів? Її розвалять?
– Хочу побажати успіхів Янісу Сімонову – єдиному нашому бійцю, що лишився в генеральній інспекції і ходить на суд. Він – професіонал, боротиметься до кінця. Звісно, нема гарантій, що цю справу не розвалять через суд.
Чому реформи майже в усіх сферах ідуть дуже повільно?
– Влада і керівництво прокуратури, судді не розуміють правильно замовлення громадськості.
А є правильне замовлення громадськості?
– Звісно. Можемо вийти на вулицю і запитати людей: у чому полягає замовлення громадськості до прокуратури, судів.
Як змінити ситуацію?
– Боротьбою. Об'єднанням правильних людей, правильних політичних і громадянських платформ. Об'єднуватися і створити правильну хвилю, яка перекриє ресурс олігархів, адміністративний ресурс цієї корумпованої системи.
Коли починалися реформи в Грузії, наскільки ситуація відрізнялася від нинішньої в Україні?
– Там це було модно, був командний дух. Президента і його оточення не цікавили потоки, схеми, "договорняки". Усі домовленості були політичними. Ми мали розв'язані руки.
Чи можна очікувати якісного прориву у проведенні реформ найближчого року?
– Думаю, будуть зрушення. У влади – гангрена. Її заклеюють пластирем і кажуть, що все добре. Але гангрена залишається. Її треба лікувати хірургічним шляхом. Рецепт пише український народ. Ми йтимемо за його волею.
Ваша найбільша помилка на посаді заступника генерального прокурора?
– Я ні про що не шкодую. Ми використали всі можливі юридичні та політичні ресурси. Один із шести заступників генерального прокурора не може системно зламати щось, аби 42 мільйони українців відчули зміни. Якщо сам генпрокурор – проти цього.
Ми змогли показати контраст. Знайшли правильних людей, які з тим самим ентузіазмом можуть завтра взятися за боротьбу з корупцією. Ми порушили чимало цікавих справ на Одещині. Прокуратура не стала частиною великого корупційного пирога. Ми не кришували контрабандні потоки, фіктивні майданчики, незаконні фірми. У людей були нормальні очікування і претензії до нас. А очікування і претензії є до того, кому довіряєш. Наприклад, Стоянову (нинішній прокурор Одеської області. – Gazeta.ua) не кажуть: зміни щось.