Російський військовий, який брав участь в окупації Херсонської області й невдовзі звільнився, розповів американським журналістам про страх від гніву місцевих мешканців. Про це повідомляє CNN, який приховує особу й дані російського військовослужбовця
У матеріалі CNN зазначили, що він уклав контракт з армією РФ і мав звання молодшого офіцера.
“23 лютого нас перекинули в (окупований росіянами ) Крим. Чесно кажучи, я не думав, що ми поїдемо в Україну. Я не думав, що дійде до такого. Нам не промивали мізки якоюсь риторикою про “українських нацистів”. Більшість з нас не розуміли цілі, які перед нами ставлять, і що ми маємо робити там (на території України – ред)
25 лютого нам наказали їхати в Україну. Деякі хлопці відразу відмовились. Написали рапорт і поїхали. Я не знаю, що з ними сталося потім. Я залишився. Не знаю, чому. Наступного дня ми виїхали в напрямку (материкової ) України (з окупованого Криму).
Я сидів у КАМАЗі, міцно стискаючи автомат. У мене ще був пістолет і дві гранати. Перше, що я побачив (при в’їзді на Херсонщину) – розкидані коробки від наших сухпайків і гори знищеної техніки.
Коли ми їхали в бік Херсона і проїжджали село, до нашого конвою вискочив чоловік з батогом й вилаяв нас. Він майже виліз до нас у кузов, де ми сиділи. У нього були вологі очі від сліз. Це я не забуду. Загалом, коли ми бачили місцевих, ми напружувалися. Деякі з них ховали зброю під одягом, наближались упритул і стріляли по нас.Перший тиждень чи десь так я був у стані шоку, заціпеніння. Я ні про що не думав.
Просто лягав спати і думав “Сьогодні 1 березня. Завтра я прокинуся, і буде 2 березня – головне пережити ще один день”. Декілька разів снаряди падали дуже близько від мене. Це диво, що ніхто з нас не загинув. Ми були брудні й виснажені. Довкола нас гинули люди. Я не хотів бути частиною цього всього, але я, виходить, був частиною цього”, – розповів військовий.
За словами співрозмовника журналістів, більшість військовослужбовців із його підрозділу не розуміли, з якою метою вони воюють в Україні. Російський офіцер наполягає, що вони були відрізані від світу, бо мобільні телефони в них забрали в Краснодарі. Тож він не знав, що відбувається в Росії, у світі та в інших регіонах України.
Сам він особисто намагався приховати обличчя від місцевих мешканців, коли вони проїжджали села на захоплених територіях, бо йому нібито було соромно за свою причетність до окупації. Водночас, коли їхнє командування принесло звістки про надбавку за участь у бойових діях, частина російських солдатів пожвавішали і сказали “О, ще 15 днів тут побуду і закрию кредити”.
На другий чи третій день, як вони розмістились під Херсоном, по їхньому місцерозташуванню почали гатити мінометними снарядами.
За кілька тижнів цього офіцера відправили супроводжувати підрозділ, який охороняв конвой поламаної бронетехніки до тилових баз. Там був радіоприймач, де російський військовий нарешті зумів дізнатися новини.
“Так я дізнався, що магазини зачиняються й економіка розвалюється (в Росії). Я відчував сором, відчував себе винним у цьому. Але ще більше я почував себе винним у тому, що ми прийшли в Україну. Нарешті я зібрався духом, прийшов до командування і написав рапорт про свою відставку”, – розповів росіянин.
Його командир спершу відмовився брати цей рапорт і пригрозив йому кримінальною справою. Він сказав, що це “зрада батьківщини і дезертирство”, за які передбачено суворе покарання. Зараз росіянин перебуває в Росії зі своєю родиною, але він не знає, що на нього може чекати після закінчення війни.