Чи буде відлига у білоруському режимі чи «сидіння на багнетах» триватиме до 2025 року? Чи можливий транзит влади? ? Про це EX-PRESS.BY говорить із політологом Валерієм Карбалевичем.

— Минуло два роки з початку «гарячої» фази виборчої кампанії 2020 року, яка закінчилася вибухом народного невдоволення. І якщо через півроку-рік після масових протестів багато хто говорив про те, що репресії не можуть продовжуватися довго – «багнетами можна зробити все що завгодно, тільки не можна на них сидіти», то зараз стає очевидним, що режим на них все ж таки сидить і не відчуває дискомфорт. Чи відчуває? Чи буде відлига, як після виборчих кампаній минулих років чи «сидіння на багнетах» триватиме до 2025 року?

— Сидіти на багнетах можна в різний час. Історія знає безліч прикладів, коли диктатори сиділи на багнетах дуже довго, благополучно і пішли з життя природним шляхом. У той самий час є безліч прикладів протилежних. З погляду історії людства 10 років – це не довго, а з погляду людського життя 10 років – це довго. Тому саме поняття “довго-не довго” дуже відносне.

Я не уявляю зараз можливої ​​відлиги, як це було раніше. Режим, щоб вижити, має здійснювати жорсткі, перманентні репресії. Ми спостерігаємо процес переходу авторитарного режиму до тоталітарного, всі ознаки цього є, і я не бачу можливості повернути цей процес назад. Повернутись назад у ситуацію до початку 2020 року неможливо, тому всі розрахунки на якусь відлигу — це ілюзії.

Чи правитиме Лукашенко до 2025 року чи довше — сказати складно. У влади Лукашенко може залишатися в двох іпостасях — як президент і як глава всебілоруських народних зборів. А може поставити на посаду президента маріонетку, але, як і раніше, керуватиме країною, хоча я важко уявляю це можливим. У всякому разі, є кілька варіантів. Але поки що Лукашенко має реальну владу, нічого не зміниться.

Дискомфорт від сидіння на багнетах, звичайно, є. Проте пріоритет — це утримання влади. Економіка валиться, країна у зовнішньополітичній ізоляції, є набагато більша залежність від Путіна, ніж цього хотів би сам Лукашенко — звичайно, всі ці явища для влади не бажані.

І те, що репресії продовжуються в такому масштабі, це теж ознака того, що влада не почувається впевнено. Тому дискомфорт є, але це не заважає режиму утримувати владу.

— Місце Голови Всебілоруських народних зборів — однієї з ключових державних постів, які виникли після проведення референдуму в лютому 2022 року, — поки що залишається вакантним. Чи можливий через це найближчими роками — до виборчої кампанії 2025 року — контрольований транзит влади за сценарієм, розробленим усередині Білорусі?

— Ні, я думаю, що далі, то транзит влади дедалі більше неможливий. З багатьох причин. І тому, що відкритої загрози цій владі немає, навіщо йти? І тому, що Лукашенко боїться, що якщо він віддасть комусь владу, то це загрожує особисто йому серйозними проблемами. Адже гурт G-7 пообіцяв притягнути до відповідальності і Путіна, і Лукашенка за агресію проти України. Він це зафіксував, його це дуже схвилювало, розлютило. І вихід із цієї ситуації — нікуди не йти і продовжувати перебувати при владі, проводити ту саму лінію.

Конституція дозволяє Лукашенку обіймати дві посади — і президента, і голови народних зборів принаймні до 2025 року. По-друге, повноваження голови народних зборів практично не прописані в Конституції, і відповідного закону ще немає. Тому поки що рано говорити, які реальні повноваження у нього будуть, як їх ділитимуть глава народних зборів та президент, і що може виникнути, якщо між ними з’являться розбіжності. Тим більше, що в Білорусі працює не так конституція і закони, як інші чинники.