Росія не змінила форми ведення війни від часів Другої світової і закидає позиції ЗСУ своїм “гарматним м’ясом”.
Українські військові на фронті застосовують методи мобільної оборони. Натомість російські окупанти продовжують кидати у бій “гарматне м’ясо” і наступати хвилеподібними атаками, як це відбувалось за часів Другої світової війни. Такі дії ворога призводить до величезних втрат Росії на полі бою.
Про це заявив військовий експерт Валерій Рябих.
За його словами, Україна веде війну нового покоління, застосовуючи способи ведення мобільної оборони, не зосереджується на утриманні якихось рубежів або виході на рубежі до якихось дат.
“А Росія не змінила форми ведення війни й активно використовує те, що було напрацьовано під час Другої світової війни”, — сказав він.
На думку експерта, хвилеподібні атаки російських окупантів на Бахмутському напрямку нагадують операцію військ СРСР у Кенігсберзі.
“У сучасній війні, окрім кількості [живої сили], вирішальне значення має і якість військ, насамперед їхнє озброєння, яке повинно мати сучасний характер. Оскільки сьогодні основний упор робиться на високоточне озброєння і ситуаційну обізнаність. Росія тут програє”, — наголосив він.
Як приклад Рябих навів наступ наприкінці січня — початку лютого на Вугледарському напрямку, який зазнав повного краху.
“Росіяни намагалися продовжувати по-старому атакувати заздалегідь підготовлені позиції українських військ і, не врахувавши особливості місцевості, поплатилися тим, що за тиждень боїв було знищено до 160 одиниць техніки і дві елітні бригади морської піхоти. Потрібно сказати, що з підвищенням рівня технологічної оснащеності українських військ, рівень втрат російської армії зростатиме дедалі більше”, — зауважив він.
Експерт додав, що сучасна війна визначається технологічними можливостями сторін. А Росія наразі потрапила під усілякі міжнародні санкції і відключена від основних джерел отримання технологій.
Екс-радник міністра оборони України Тетяна Попова розповідає виданню Коментарі:
“На даний момент я перебуваю в Часовому Яру. Це Бахмутський район на Донеччині. Виходячи з того, що я бачу – незалежно від того, чи опиниться російська армія в Бахмуті, як швидко вона там з’явиться, – далі її очікують такі самі довгі битви, мінімум по півроку, за кожне українське місто”. Тому, наголошує експерт, навіть якщо противник зуміє захопити Бахмут, це точно не стане для нього гучною перемогою чи поворотним пунктом у війні.
“Росіяни просто вийдуть на наступні рубежі, де їм протистоятиме ще жорсткіша оборона”, – запевняє Тетяна Попова.
Експерт з питань сектору оборони та безпеки Олег Старіков пояснив, що в ситуації навколо Бахмута є дві складові – політична та військова.
“Політична у тому, що ми показали державі-агресору – жодне місто окупанти легко не візьмуть. За кожний будуть запеклі бої. Із серйозними втратами серед наступаючих, – зазначає експерт. — Військова полягає в наступному. Довге утримання того ж таки Бахмута дозволяє підготувати нову (третю) лінію оборони.
Краще зміцнити її. Щоб у разі потреби війська могли відійти на заздалегідь підготовлені позиції. Плюс — проводячи багатомісячний захист Бахмута, ми не дозволили обвалитися фронту. А тим часом готували резерви за допомогою наших союзників (про освоєння сучасних зразків військової техніки) – для підготовки контрнаступу для звільнення окупованих територій. Наш Генштаб показав, що вміє планувати операції, маневрувати резервами, вибудовувати логістику (перевозити навіть під обстрілами все необхідне військам). А особовий склад продемонстрував свій високий моральний та бойовий дух”.
Щодо росіян, продовжує Олег Стариков, то ті демонструють, що, використовуючи стратегію “повільної війни”, і надалі намагатимуться продавити нашу оборону, окупуватиме ще більше територій України. Не зважаючи на втрати особового складу, військової техніки.
Крім того, наголошує експерт, агресор руйнуванням міст створює своєрідну буферну (сіру) зону між східним фронтом НАТО та Російською Федерацією.
