Народна артистка Білорусі Галина Толкачова пішла з життя 22 жовтня у віці 86 років. Таку інформацію підтвердили в Національному академічному театрі імені Янки Купали.

Лукашенко висловив співчуття рідним і близьким народної артистки Білорусі Галини Толкачової.

“Галина Семенівна була прекрасною актрисою, творчістю якої пишається наша країна. Вона прожила яскраве і насичене життя, досягла професійних висот. Створені нею на театральних підмостках блискучі і незабутні ролі незмінно вражали публіку, пробуджували лише добрі почуття “, – йдеться у співчутті.

Г. Толкачова народилася 3 березня 1934 р. У 1957-му закінчила акторський факультет Білоруського державного театрально-художнього інституту за спеціальністю «актор драматичного театру». З того часу і до кінця життя працювала в Національному академічному театрі ім. Янки Купали. У 1990 р отримала звання народної артистки Білорусі.

Серед найбільш пам’ятних її ролей – Наташа у виставі «Ще раз про любов» Радзинського. Актриса зізнавалася, що їй дуже подобалася ця героїня. Також зіграла в спектаклях «Святая святих» Друце, «Остання жертва», «Ліс» Островського, «На дні» Горького, «Ревізор» Гоголя, «Поминальна молитва» Горіна та багатьох інших.

Однак артистка відзначала, що у неї ніколи не було достатку ролей. При цьому Г. Толкачеву радувало, що їй «не траплялися «блакитні» героїні – безхмарні дівчата без психології».

У кіно актриса майже не знімалася. «З кіно у мене ніяких відносин не склалося. У масовці тільки десь виходила », – розповідала вона.

Її ролі в спектаклях “Оптимістична трагедія”, “… Забути Герострата!”, «104 сторінки про любов», «Жінка з моря», «Жахливі батьки», «Симон-музика», «Апельсинове вино» назавжди вписані в історію білоруського театру . У деяких виставах Галина Семенівна виходила на поміст разом з чоловіком, народним артистом БССР Августом Миловановим. Разом вони грали, наприклад, в “Поминальній молитві” режисера Бориса Еріна за п’єсою Григорія Горіна. Толкачова та Милованов були на рідкість ефектною парою на сцені і в житті.

Галина Семенівна завжди була трохи нетутешньою, чужорідною артисткою. Брала участь в незалежних театральних проектах: мінчани пам’ятають постановки “Як важливо бути серйозним” по Оскару Уайльду, “Три високі жінки” по Едварду Олбі.