Коли Юлія Тимошенко переходить в атаку, то миттєво забуває про власні обіцянки. Головна тема, якою Тимошенко критикує Зеленського – його бажання започаткувати нарешті в Україні ринок землі.

Про пише журналіст і екснардеп Сергій Лещенко. Надалі подаємо в оригіналі.

“Ця тема є токсичною для класичних політиків, які бояться втратити рейтинг. Вона знайшла відгук у Зеленського, який пообіцяв балотуватися лише на один термін і який, відповідно, менше залежить від цифр у соціологічних опитуваннях. Однак Тимошенко, переходячи в атаку, забуває, як сама була лобістом ринку землі.

28 лютого 2008 року, будучи прем’єр-міністром України, Тимошенко подала у Верховну Раду законопроєкт №2143 “Про ринок земель”. При чому, якби нинішня Юлія Тимошенко прочитала законодавчу ініціативу “Тимошенко з минулого”, то не залишила би на собі каменя на камені. 

Так, у питанні обмеження землі для іноземців, а також граничної концентрації землі в одних руках, вона б точно не склала екзамен у себе попередньої”, – пише журналіст.

Згідно з законом Тимошенко, купувати державну сільськогосподарську землю могли громадяни та юридичні особи України. І водночас не було ніяких обмежень на власників цих юридичних осіб. Тобто, купували землю могли іноземці, адже у законопроєкті не було жодних обмежень.

►Розмір концентрації землі в одних руках – друге питання, яким Тимошенко атакує владу. У її ж законі максимальний граничний розмір землі для купівлі взагалі не визначався. Він мав бути прописаний Кабінетом Міністрів. Тобто, не встановлювалося жодних законодавчих обмежень на концентрацію. Це означає, що в світогляді Тимошенко уряд міг міняти це на власний розсуд.

►Так само було з преміюванням керівництва компанії “Нафтогаз України”. Історія про те, що голова правління Андрій Коболєв та інші члени компанії отримали премії, стала для Юлії Тимошенко одним з найбільш популярних приводів для атаки влади. Однак, коли Тимошенко була прем’єр-міністром, то теж погодила премію тодішньому керівнику “Нафтогазу” Олегу Дубині. 

Це лише за документами розмір його посадового окладу становив скромні 13,5 тисяч гривень. Тоді, у 2008 році, згідно з курсом валют, це було 1,5 тисячі доларів. Головна інформація містилася в документі з грифом “конфіденційно”. Тимошенко погодила Дубині винагороду в розмірі 1% від чистого прибутку компанії за підсумками року. 

За результатами роботи Дубини в 2009 році “Нафтогаз” повинен був заплатити йому майже 23 мільйони гривень – на той час це було 3 мільйони доларів.

Це типова модель поведінки Юлії Тимошенко – потрапивши в опозицію, вона забуває, як поводилася, будучи при посадах. 

“Політичний склероз власних громадян – от на що розраховують політики. І лише від нашої пам’яті залежить, чи пробачимо ми їм черговий обман, чи вимагатимемо чесної влади”, – підсумовує журналіст.