Не новина, що будівельний бум у Львові спровокував численні порушення земельного законодавства України. Як на мене, слово порушення є надто абстрактним та м’яким, адже відверті махінації із землею сьогодні нагадують крадіж із вломом чи й навіть відвертий рейдерський грабіж, передає Корупція Інфо

Можна дорікнути недосконалому Земельному кодексу України, у якому попри твердження, що «земля – це основне національне  багатство», є чимало щілин, куди, мов саранча єгипетська, пролізають усілякого  роду хапуги, спритники, крутії та інша нечистота. 

Можна дорікнути нашій українській бюрократії, яка попри свою неповороткість набуває неймовірно жвавої вдачі, зачувши магічний шелест банкнот. Формальні процедури, які для  простого смертного тривають роками, бюрократи з неперевершеним  ентузіазмом вирішують за лічені дні. 

Зрештою, можна  дорікнути і обраним достойникам-депутатам, у яких вираз самоповаги та непідкупності не спадають з лиця впродовж усієї каденції. Більшість цих облич – це лиця крамарів, перекупників, міняйлів, трудівників на важкій ниві  фінансових операцій. Але ми їх обрали, і коли вони запрошували нас навперебій голосувати за їхню політичну  силу, то аж чувся хряскіт їхніх хребців – так вони прогиналися, щоб отримати право  підняти руку у сесійній залі. Особливо за якусь там ухвалу, де йдеться про виділення земельної ділянки…

Добро, як і зло, забувається  дуже швидко. Однак добро винагороди не  потребує, а зло, коли залишається безкарним, схоже, переходить у сферу колективного підсвідомого, де набуває асоціального комплексу: народ ненавидить владу і водночас охоче йде голосувати за неї. Це комплекс закоханості жертви у ката. 

Пригадуєте (бо, напевно, вже й забули), як  у  часи правління  державного  мужа, поета та науковця Василя Куйбіди хтось крадькома дописав до низки ухвал нові земельні ділянки, що належали  громаді  Львова, – усього  гектарів так зо двадцять. На підставі цих фіктивних ухвал крутії  отримали  земельні  ділянки і тут же їх перепродали. Одразу ж з’явився законний набувач, у якого землю вже годі було відібрати. Тоді скарбниця Львова втратила сотні мільйонів…

Винних, звісно, не виявили, прокуратура перетворила цю аферу у  безперспективну справу. Кримінал був, але винних не знайшлося. Та хіба одна справа була?.. Ви, напевно, вже й забули…

Щось схоже назріває  сьогодні в районі Голоско – за якихось  два  кілометри  від  управи бургомістра. 

Для  початку трішки хронології. У сімдесятих роках минулого століття ще за більшовицького правління сотням мешканцям Львова в урочищі Голоско було виділено землю у користування для ведення городництва та садівництва. На цій землі було створено чимало кооперативів. З того часу минули десятиріччя, багато людей представилося у інший світ, не стало і голови кооперативу разом з  усіма установчими документа та  печаткою. Проте люди, як і годиться завзятим галичанам, продовжували обробляти землю. Багато хто збудував навіть тимчасові будиночки на своїй ділянці. 
Та одного дня у спокійний триб їхнього життя втрутилася невідома сила.
2013 року будиночки згоріли. Через якийсь час мешканці довідалися, що на їхню землю вже зазіхають незнайомі люди – члени новоствореного садівничого кооперативу «Голоско-промінь». Як з’ясувалося, вони ініціювали виготовлення необхідної землевпорядної документації для приватизації земельних ділянок на понад двох гектарах, якими користувалися уже майже півстоліття львів’яни. Більшість членів новоствореного кооперативу щойно вийшли з дитячого віку і, будьте певні, жодного разу на земельній ділянці не бували. Згідно з поданими заявами, саме вони обробляють землю, садять дерева та ласують вирощеними власноруч полуницями. Не обійшлося і без лобіювання інтересів: у високих канцелярських мурах львівської мерії їм вистелили зеленим килимом дорогу і навіть дали дозвіл на право виготовлення землевпорядної документації. Кажуть, проголосували депутати «за» дуже переважною  більшістю. 

Чия ця більшість – сьогодні не важко здогадатися…

Люди, які майже півстоліття обробляли землю і  мали право на першочергову приватизацію, відчули себе ошуканими. Враховуючи те, що за тим стоїть великий фінансовий інтерес «людєй с востока», їм незабаром скажуть, що «поєзд ушол». З подачі міської ради механізм лохотрону вже запущено…

Ірина Лисак