У Раді зареєстровано три законопроекти про мову: основні їх положення і відмінності

У Верховній Раді зареєстровані три законопроекти про мову, які передбачають майже повну українізацію телевізійного та радійного ефіру, преси, книговидання, кінематографа та реклами. – повідомляє Корупція.Інфо

Про це йдеться у статті на сайті «Детектор медіа».

Паралельно з розглядом у Конституційному суді справи про відповідність Конституції України ухваленого в 2012 році закону «Про засади державної мовної політики», відомого як «мовний закон Ківалова – Колесніченка», за державну мовну політику взялася й Верховна Рада.

19 січня у Верховній Раді було зареєстровано одразу два законопроекти про державну мову, які з-поміж іншого передбачають нові вимоги до мови засобів масової інформації, книговидання, кінематографа та реклами. А за місяць до цього, 19 грудня, було зареєстровано ще один законопроект, який регулює мовне питання.

Профільним комітетом, що розглядатиме всі три мовні законопроекти, буде Комітет із питань культури і духовності. Співавтором першого з цих законопроектів є голова підкомітету з питань мови Комітету з питань культури і духовності Ярослав Лесюк, співавтором другого – голова Комітету Микола Княжицький, співавтором третього – перша заступниця голови Комітету Ірина Подоляк.

Законопроект № 5556 «Про мови в Україні» зареєстрували 19 грудня 2016 року Ярослав Лесюк, Ігор Васюник, Оксана Юринець, Оксана Білозір, Олександр Черненко та інші – загалом 33 народні депутати.

Його ключові норми щодо медіа та дотичних до медіа сфер такі:

Телеканали й радіостанції, незалежно від форми власності, повинні здійснювати загальнонаціональне мовлення українською мовою. У разі використання учасниками під час ефіру іншої мови, слід забезпечувати синхронний переклад українською мовою.
У межах сіл, селищ, міст, визначених законами України місцями поширення корінних народів або нацменшин, телеканали й радіостанції повинні мовити українською мовою, а також можуть користуватися відповідними мовами корінних народів або нацменшин.
Мовлення на аудиторію іноземних держав здійснюється українською мовою, англійською або іншою іноземною мовами.
Державна та комунальна преса повинна видаватися українською мовою. У Криму поряд із українською може використовуватися кримськотатарська мова. У місцях поширення і використання мов корінних народів або нацменшин комунальна преса має видаватися українською мовою, а також може видаватися відповідними мовами корінних народів або нацменшин.
Щодо приватної преси – щонайменше дві третини накладу повинні видаватися українською мовою. Національні культурні товариства можуть бути засновниками видань мовами корінних народів або нацменшин. Також преса може видаватися англійською або іншою іноземною мовою – з метою поширення інформації про Україну або якщо її засновниками є іноземці, що постійно проживають в Україні.
Інформаційні агентства повинні поширювати інформацію українською мовою та, за потреби, англійською або іншою іноземною мовою.
Декларується заохочення державою виготовлення й розповсюдження книжок українською мовою, а також мовами корінних народів і нацменшин, які опинилися під загрозою зникнення.
Мовою кінематографа є українська мова. Декларується заохочення державою розвитку україномовного кіномистецтва.
Трансляція іноземних аудіовізуальних творів (вжито саме такий зворот, який стосується поширення засобами телебачення і радіомовлення, але не стосується кінотеатрального прокату) повинна здійснюватися з дублюванням чи озвученням українською мовою. У Криму або в місцях поширення корінних народів або нацменшин трансляція іноземних аудіовізуальних творів може здійснюватися з дублюванням чи озвученням відповідними мовами корінних народів або нацменшин та з українськими субтитрами. Декларується сприяння держави перекладу українською мовою визначних творів світового кіномистецтва та визначних аудіовізуальних творів. Афіші та інша інформаційна продукція мають виконуватися українською мовою.
Рекламні оголошення, повідомлення та інші форми аудіо- та візуальної продукції повинні виконуватися українською мовою. У Криму поряд із українською може використовуватися кримськотатарська мова. У місцях поширення і використання мов корінних народів або нацменшин у рекламі використовується українська мова, а також мови цих корінних народів або нацменшин.
Закон має набрати чинності з дня, наступного за днем опублікування, крім одного положення: норма про загальнонаціональне мовлення телеканалів і радіостанцій українською мовою та синхронний переклад іншомовних учасників має вступити в силу з 1 січня 2020 року.
Законопроект № 5669 «Про функціонування української мови як державної та порядок застосування інших мов в Україні» зареєстрували народні депутати Михайло Головко, Марія Матіос, Андрій Іллєнко, Олег Осуховський, Микола Княжицький, Олександр Марченко і Юрій Левченко.

Документ містить такі пропозиції щодо медіа та дотичних до медіа сфер:

Загальнонаціональні телеканали й радіостанції будь-якої форми власності повинні мовити українською мовою 100 % ефірного часу. Усі передачі та всі аудіовізуальні твори, створені повністю або частково іноземною мовою, повинні бути озвучені українською мовою. Під час прямої трансляції учасників, які користуються іноземною мовою, слід перекладати українською за допомогою синхронного або послідовного перекладу.
Громадські та комунальні телеканали й радіостанції відповідних територіальних громад можуть мовити на певні регіони мовою національної меншини або відповідною регіональною (міноритарною) мовою обсягом не більше 50 % ефірного часу.
Державні та комунальні телеканали повинні транслювати не менше 30 % телерадіопередач із супроводом субтитрами українською мовою чи в перекладі українською мовою жестів, а всі аудіовізуальні твори – із субтитрами українською мовою.
Державна та комунальна преса повинна видаватися українською мовою. Органи місцевого самоврядування, громадські об’єднання, національні культурні товариства можуть видавати пресу також мовою нацменшини або відповідною регіональною (міноритарною) мовою.
Приватна преса повинна видаватися українською мовою. Можливе видання приватної преси українською та іноземною мовою, за умови, що наклад іноземною мовою не перевищує 15 % загального накладу друкованого ЗМІ. Іноземна мова може бути застосована для видання друкованого ЗМІ, якщо більшість його засновників є іноземцями, що постійно проживають на території України.
Інформаційні агентства можуть поширювати свою продукцію українською мовою, мовою нацменшини, регіональною (міноритарною) мовою.
Передбачена державна підтримка книговидання і книгорозповсюдження українською мовою: закупівлі коштом держбюджету виключно книжкової продукції українською мовою, задекларовано сприятливий податковий режим для книговидання і книгорозповсюдження українською мовою та регіональними мовами корінних народів.
Виробництво фільмів коштом державного бюджету має відбуватися виключно українською мовою.
Іноземні фільми, які розповсюджуються та демонструються в Україні, мають бути дубльовані українською мовою. Можливий показ іноземних фільмів мовою оригіналу із субтитрами українською мовою за умови, що кількість сеансів не перевищує 10 % загальної кількості сеансів показу цього фільму у відповідному кінотеатрі. Кіноафіші та вхідні квитки мають виконуватися українською мовою.
Мовою зовнішньої та аудіовізуальної реклами є українська мова. Можливе поширення аудіовізуальної реклами мовою нацменшини чи регіональною (міноритарною) мовою із субтитрами українською мовою в ефірі громадських та комунальних мовників, які мовлять мовою нацменшини або регіональною (міноритарною) мовою. Також можливе поширення зовнішньої реклами українською мовою та мовою нацменшини чи регіональною (міноритарною) мовою в межах території відповідного села, селища чи міста.
За порушення порядку застосування української мови телерадіоорганізаціями та друкованими ЗМІ передбачено штраф від 300 до 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за повторне протягом року порушення – штраф від 300 до 500 неоподатковуваних мінімумів для громадян і від 400 до 700 неоподатковуваних мінімумів для посадових осіб і громадян – суб’єктів підприємницької діяльності.
Закон має набрати чинності з дня опублікування, при цьому має втратити чинність ухвалений у 2012 році закон «Про засади державної мовної політики». Але норми щодо мови телебачення, радіомовлення, кінематографа та реклами мають вводитися в дію через шість місяців із дня набрання чинності, а норми щодо мови друкованих ЗМІ – через два роки з дня набрання чинності.
Законопроект № 5670 «Про державну мову» зареєстрували Ірина Подоляк, Ганна Гопко, Леонід Ємець, Оксана Юринець, Оксана Сироїд та інші – загалом 33 народні депутати.

Законопроект передбачає такі норми щодо медіа та дотичних до медіа сфер:

Усі телеканали і радіостанції, незалежно від форми власності та способу розповсюдження телерадіопрограм і передач, повинні мовити державною мовою. Усі іншомовні телерадіопрограми, передачі та аудіовізуальні твори повинні озвучуватися або дублюватися державною мовою, окрім пісень із візуальним супроводом або без нього. Під час прямої трансляції учасників, які користуються іноземною мовою, слід перекладати українською за допомогою синхронного або послідовного перекладу, окрім пісень. Квоти пісень українською мовою регулюються чинними нормами закону «Про телебачення і радіомовлення».
Телеканали і радіостанції можуть мовити іншими мовами з метою задоволення потреб нацменшин, іноземної аудиторії чи з освітньою метою. При цьому тривалість іншомовних телерадіопрограм і передач не може перевищувати 10 % часу добового мовлення, для регіональних і місцевих – 20 %, для державного іномовлення – 60 %.
Телеканали мають перекладати на українську жестову мову чи субтитрувати офіційні повідомлення (в тому числі виступи вищих посадових осіб держави), інформацію про надзвичайні ситуації (попередження та ризик їх виникнення), а також фільми, передачі і програми з урахуванням вимог, встановлених Кабінетом міністрів України. Квоти адаптованого контенту мають бути визначені законом «Про телебачення і радіомовлення».
Преса повинна видаватися державною мовою. Можливе видання двох чи більше мовних версій, одна з яких – державною мовою. При цьому обсяг, зміст, періодичність версій іншими мовами мають бути такими ж, як у версії державною мовою, а наклад української мовної версії має становити не менше 50 % сукупного накладу всіх мовних версій. В окремих випадках можливе видання друкованих ЗМІ офіційними мовами ЄС. У яких саме – в законопроекті не сказано.
Інформаційні агентства мають поширювати свою продукцію державною та іншими мовами.
Інтернет-представництва (сайти та сторінки в соцмережах) засобів масової інформації (а також і органів влади, комунальних підприємств, установ і організацій, а також приватних підприємств, які реалізують товари й послуги в Україні) повинні виконуватися державною мовою. Поряд з українською версією можуть також існувати версії іншими мовами. При цьому українська версія має завантажуватися за замовчуванням та містити не менше за обсягом та змістом інформації, ніж іншомовні версії.
Книжки мають видаватися державною мовою. Можливе видання поряд із державною іншими мовами. При цьому текст, обсяг, зовнішній вигляд мають бути такими ж, як у книжки державною мовою. Кількість мовних версій книжки не обмежена, при цьому наклад державною мовою має перевищувати наклад цієї книжки, виданої будь-якою іншою мовою. Але є виняток: ці вимоги не поширюються на книжки, видані коштом державного чи місцевих бюджетів із метою задоволення потреб нацменшин, а також на словники й підручники з вивчення мов.
Держава може обмежувати ввезення в Україну книжкових видань іншими мовами. У кожній книгарні книжки державною мовою мають становити не менше половини від загальної кількості найменувань, окрім книгарень, які розповсюджують виключно книги офіційними мовами ЄС.
Фільми (в тому числі серіали, анімаційні та документальні фільми), вироблені суб’єктами кінематографії України, повинні розповсюджуватися та демонструватися зі звукорядом українською мовою. Репліки іншими мовами мають бути озвучені чи субтитровані українською мовою. А тривалість субтитрованих реплік не може перевищувати 15 % сумарної тривалості всіх реплік у фільмі.
Іноземні фільми повинні розповсюджуватися та демонструватися в дублюванні або озвученні українською мовою. Можливі аудіодоріжки іншими мовами поряд із державною. Каталоги відео на замовлення, що надають послуги на території України, мають забезпечувати українську аудіодоріжку не пізніше ніж за два місяці після надання доступу до відповідного фільму. Українська аудіодоріжка має завантажуватися за замовленням. Кінотеатри можуть демонструвати іноземні фільми мовою оригіналу з українськими субтитрами за умови, що кількість сеансів таких фільмів не може перевищувати 10 % від загальної кількості сеансів фільмів у кінотеатрі на місяць. Кіноафіші та вхідні квитки мають виконуватися українською мовою.
Мовою реклами в Україні є державна мова. Використання мов у рекламі представниками нацменшин має регулюватися законом «Про національні меншини».
За порушення вимог закону щодо мови у сфері кінематографа, книговидання, реклами передбачено штраф на посадових осіб від 200 до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За порушення вимог закону щодо мови друкованих ЗМІ – штраф на посадових осіб від 400 до 500 неоподатковуваних мінімумів. За повторне протягом року порушення – штраф на посадових осіб від 400 до 700 неоподатковуваних мінімумів із позбавленням права обіймати певну посаду чи займатися певною діяльністю.
За порушення телеканалами і радіостанціями закону «Про державну мову» передбачено штраф у розмірі 10 % ліцензійного збору без застосування до мовника попередньої санкції «оголошення попередження».
Для телеканалів і радіостанцій у статті 6 закону «Про телебачення і радіомовлення» додається новий тип порушення – приниження чи зневажання державної мови (в тому числі нехтування її обов’язковим застосуванням, асоціювання її виключно або значною мірою з негативними та висміюваними учасниками фільму, передачі або діями). Окремої санкції за це не пропонується, тобто це порушення каратиметься як звичайні порушення: на перший раз – попередження, на другий раз – штраф у розмірі 5 % ліцензійного збору.
У законі «Про кінематографію» додається нова підстава для відмови у видачі фільму прокатного посвідчення: наявність у фільмі матеріалів (висловлювань, дій), які спрямовані на приниження чи зневажання державної мови (в тому числі нехтування її обов’язковим застосуванням, асоціювання її виключно або значною мірою з негативними та висміюваними персонажами або діями).
Закон має набрати чинності через два місяці з дня опублікування, при цьому має втратити чинність ухвалений у 2012 році закон «Про засади державної мовної політики». Але норми щодо мови телебачення, радіомовлення і реклами мають вводитися в дію через шість місяців із дня набуття чинності, норми щодо мови кінематографа, друкованих ЗМІ – через рік, а норми щодо книговидання й книгорозповсюдження – через два роки з дня набуття чинності.
«На наш суб’єктивний погляд, більш професійно виписаним видається останній законопроект – № 5670 «Про державну мову»: він детальніший, містить точнішу термінологію, менше розбіжностей і вносить зміни до більшої кількості законодавчих актів. Цікаво, що всі законопроекти зареєстровані не як альтернативні, а як незалежні, з окремими назвами, хоча й мають на меті врегулювати одне й те саме питання», – зазначає автор публікації Мар’яна Закусило.

Нагадаємо, чинне законодавство (закон «Про засади державної мовної політики») передбачає, що телеканали й радіостанції визначають мову свого мовлення на власний розсуд. У сфері телерадіомовлення, преси, кінематографа та реклами передбачений практично вільний вибір державної мови, регіональних мов або мов нацменшин.

У 2016 році було прийнято зміни до закону «Про телебачення і радіомовлення», які встановили для радіостанцій квоти на пісні та ведення ефіру українською мовою: з 8 листопада 2016 року – 25 % пісень українською мовою та 50 % ведення програм українською мовою; з 8 листопада 2017 року – 30 % пісень і 55% мови ведучих; із 8 листопада 2018 року – 35 % і 60 % відповідно.

Далі депутати вирішили взятися за мовні квоти на телебаченні. 27 жовтня 2016 року Микола Княжицький і Вікторія Сюмар зареєстрували законопроект № 5313 «Про внесення змін до деяких законів України щодо мови аудіовізуальних (електронних) засобів масової інформації», яким запропонували встановити на телебаченні обов’язкові квоти передач і фільмів українською мовою:

для загальнонаціональної категорії мовлення частку передач та / або фільмів українською мовою не менше як 75% протягом доби в кожному з проміжків часу з 7.00 до 18.00 та з 18.00 до 22.00;
для регіональної та місцевої категорій мовлення обов’язкову частку передач та/або фільмів українською мовою на рівні 50 % протягом доби у кожному з проміжків часу з 7.00 до 18.00 та з 18.00 до 22.00;
обов’язкову частку передач новин державною мовою, а саме – не менше як 75% від загальної тривалості всіх передач новин у кожному з проміжків часу з 7.00 до 18.00 та з 18.00 до 22.00;
при цьому вказані квоти не поширюються на суб’єктів державного іномовлення.
Для індустрії такі квоти насправді не нові. Адже з 2006 року та до ухвалення в липні 2012-го сумнозвісного закону Ківалова – Колесніченка стаття 10 закону «Про телебачення і радіомовлення» передбачала для загальнонаціональних телеканалів і радіостанцій не менше 75 % україномовного продукту. Мовлення на певні регіони могло здійснюватися також мовами нацменшин, іномовлення – українською та іноземною мовами.

Так само й кіногалузь роками працювала за мовними правилами. Закон «Про кінематографію» до 2012 року містив вимогу обов’язкового дубляжу, озвучення чи субтитрування державною мовою фільмів перед їх розповсюдженням в Україні. Вони також могли дублюватися, озвучуватися чи субтитруватися мовами нацменшин. Згідно з роз’ясненням Конституційного суду 2007 року, фільми не могли розповсюджуватися й демонструватися без попередньої адаптації саме українською мовою. Згадаймо, що завдяки такій вимозі в Україні всі іноземні фільми почали виходити в кінопрокат українською мовою. І навіть після вилучення Ківаловим і Колесніченком цієї норми, український дубляж у кіно залишився.