Шантажуючи Європу штучно створеним дефіцитом газу і надвисокими цінами на нього, путінська Росія створює ситуацію, яка в подальшому може виявитися дуже негативною для Москви. Оскільки такий “Газомор” для країн об’єднаної Європи можливо повторити лише один раз. І негативу від його застосування буде набагато більше, ніж користі від багатомільярдних валютних надходжень восени 2021 і зимою 2022 року.

Про це розповідає  політолог, журналіст-міжнародник, публіцист Віктор Каспрук.

“Використання Путіним “газової зброї” вже стало досить традиційним і в минулому, але саме зараз нахабність та незаконність її застосування вже набагато перевершила масштаби просто газового саботажу. І її цілком можна занести до розряду енергетичного геноциду. Адже це не просто недружні дії щодо держав Європейського союзу і тих країн, котрі поки що знаходяться поза його межами. Причини такого рішення Кремля є виключно політичними, як би Путін і його оточення не пояснювали його економічними факторами та нагальною необхідністю вводити в експлуатацію газопровід “Північний потік-2”. Мовляв, тільки він зможе убезпечити європейців від дефіциту газу”, – пише Каспрук.

За словами експерта, енергетична незалежність є найважливішим аспектом зовнішньої політики будь-якої держави. І оглядаючись назад, рішення колишнього канцлера Німеччини Ангели Меркель відмовитися від ядерної енергетики виглядає більше, ніж дивним. Особливо – коли в самій Росії від цього ніхто і не збирався відмовлятися.

“Таке рішення Берліна є хибним політичним кроком і викликає підозру явного лобіювання інтересів Москви. Адже Путін, враховуючи прогнозоване зниження глобального споживання викопного палива, намагається отримати найбільші геополітичні і фінансові дивіденди для Російської Федерації від ситуації, яка склалася у цей перехідний період. Російський диктатор своїми провокаційними діями, безперечно, лише прискорить скорочення часу переходу розвинених країн Європи до масового використання зеленої і вітряної енергетики, а також вироблення в Євросоюзі стратегії енергетичної незалежності від недобросовісних постачальників газу, яким неодноразово показувала себе Росія”, – вважає політолог.

Завдяки наполегливим зусиллям колишніх канцлерів Німеччини Герхарда Шредера, Ангели Меркель і їм подібним в ЄС, Європа великою мірою залежить від природного газу Путіна.

“Очевидно, що зима 2021-2022 років буде дуже складною, і не тільки для України. Зовнішня політика Євросоюзу і Сполучених Штатів була не до кінця послідовною. Небажання Вашингтону і Брюсселю довести санкції щодо Російської Федерації до того критичного рівня, коли Москва почала б “відповзати” від України, призвело до того, що Путін вирішив пустити транзит російського газу в обхід української і польської території“, – зазначає Каспрук.

За його словами, Ангела Меркель залишає по собі дуже “специфічну” спадщину, про яку, без її допомоги, в Москві хіба що могли б тільки мріяти. Тому не можна виключати того, що після її повного і остаточного відходу з великої політики, Путін може присвоїти їй звання Героя Росії. Чого Шредера так і не удостоїли. А Меркель так героїчно старалася, так старалася, що обійти її заслуги просто неможливо.

В Москві так затято борються за запуск “Північного потоку-2”, бо це зробить Україну більш вразливою для повномасштабного російського вторгнення, усунувши перешкоду, яка Кремль досі стримувала.

“Північний потік-2” замість покращення енергетичної безпеки Західної Європи, різко збільшує її енергетичну залежність від явного її супротивника. Оскільки цей додатковий російський “Потік” дозволяє РФ, в разі її геополітичних потреб, перекривати проходження газу до Європи, коли їй цього заманеться.

Не можна виключати й того, що найближчим часом російський тиран може зіграти з європейцями в свою підлу гру, щоб показати ЄС, хто ж насправді контролює ситуацію.

Ідеальною назвою для “Північного потоку-2” була б – трубопровід “імені Ріббентропа-Молотова”, яка чітко визначає суть цього “троянського проекту”. Хоча б росіяни стали це заперечувати, як вони заперечують своє вторгнення в Україну.

Наслідки теперішнього газового шантажу Путіна будуть катастрофічними для Європи. Адже не тільки європейським споживачам доведеться платити російським здирникам, які виставлятимуть монополістичні ціни для Євросоюзу. Європейський союз буде відданий на милість агресивного кегебістського режиму, ключовими цілями якого є: руйнування ЄС і НАТО, витіснення США з Європи, роздроблення європейської політичної сцени і спроба взяти під свій контроль держави ЄС.