Президент Петро Порошенко закликав уряд вийти в 2018 році на рівень мінімальної заробітної плати в 4100 гривень, передає Корупція.Інфо
"4100 гривень – така повинна бути мінімальна заробітна плата в наступному році. Відповідне рішення має прийняти уряд після аналізу виконання бюджету на 2017 рік", – зазначив президент.
Порошенко також подякував уряду та прем'єр-міністру за відповідну реакцію на президентське звернення в проекті державного бюджету.
«Я хотів би подякувати уряду і Прем'єр-міністру, що є відповідна реакція уже на моє звернення у проекті державного бюжету і за підсумками покращення інвестиційного клімату і надходжень до бюджету ми зможемо проаналізувати за підсумками півріччя або трьох кварталів і прийняти рішення про підвищення мінімальної заробітної платні до 4100 гривень», – заявив Порошенко.
Також ініціативу президента одразу підтримав міністр соцполітики Павло Розенко, назвавши її "абсолютно правильною". "Рівень життя і добробут працюючої людини має бути підвищено. Переконаний, ми маємо всі шанси досягнути мінімальної зарплати 4100 грн у неінфляційний спосіб. Такий крок також дасть нам додатковий ресурс надходжень до Пенсійного фонду, що надасть нам можливості для чергового підвищення пенсій в Україні", – написав Розенко на своїй сторінці у Facebook.
Проте експерти мають сумніви щодо реальної ефективності цього рішення, зважаючи на те, що представникам малого бізнесу складно далося і попереднє підвищення мінімальної зарплати, з якої вони відраховують податки до бюджету. Економісти прогнозують, що чергове підвищення у нинішніх умовах матиме зворотний ефект і малому бізнесу доведеться піти у тінь або просто закривати підприємства.
Експерти наголошують, що підвищення мінімальної зарплати необхідне, але воно має відбуватися в умовах стійкого економічного зростання, якого наразі в Україні не спостерігається – заявлені 3% зростання ВВП економістів не вражають. Також паралельно з цим мають бути підвищенні й стандарти, зокрема прожитковий мінімум.
Зараз підвищення мінімальної зарплати навряд чи підвищить добробут навіть невеликої частини українців. Ймовірно, допускають експерти, це дозволить їм зберегти свої доходи на колишньому рівні, але на більше й не варто розраховувати через високу інфляцію, яка означатиме подальше зростання цін.
До речі, зараз урядовці погіршили свої інфляційні прогнози до 9% (порівняно з 7%, про які йшлося у попередніх прогнозах). Проте навіть такі цифри експерти називають доволі оптимістичними, зауважуючи, що реальна інфляція наступного року складатиме щонайменше 10%.
Наприкінці жовтня з метою зниження інфляції НБУ навіть вперше за два роки підвищив облікову ставку до 13,5%. Це процентна ставка, за якою Нацбанк надає кредити комерційним банкам.
За твердженням регулятора, підвищення облікової ставки стимулюватиме надходження заощаджень у банківський сектор і стримає споживчий попит.
Проте, наголошують економісти, Нацбанк продовжує так звану політику дорогих кредитів вже четвертий рік, але ситуацію це досі не виправило. І справа в тому, що центральний банк використовує недієві методи.
Володимир Лановий, колишній міністр економіки і радник президента:
– Штучні підвищення доходів тільки однієї групи суспільства лише розколюють його. У нас тільки 12 млн громадян працюють за трудовими договорами із зарплатою. Інші – або отримують допомогу, пенсії тощо, або мають свій бізнес. І якщо піднімати одній частині, то відбудеться розкол і деградація суспільства, руйнація внутрішнього устрою суспільства – соціального, морального, етичного тощо.
З економічної точки зору, це певне збільшення доходів чи принаймні утримання їх на одному рівні для одних, і злидні – для інших.
Я думаю, що це підвищення мінімальної зарплати опиниться у межах покриття інфляції наступного року. Тобто одна категорія населення залишається у колишньому стані доходів, а інша – погіршує свій рівень життя. А я нагадаю, що за темпами зниження реальних доходів громадян в середньому по країні 2016 року ми були на першому місці у світі. Побачимо, який рейтинг буде цього року.
Таке зниження реальних доходів громадян насправді веде до зупинки економіки. Тому що гроші громадян – це вклади в банки, купівлі квартир, тобто це інвестиції. А без інвестицій неможливе зростання. Ось ми і маємо умовні 2% зростання ВВП, хоча я не вірив би і цим розрахункам. В країні потрібно мати альтернативний розрахунок індексу інфляції, а не тільки від державної установи, яка за дзвінком з уряду вирішує, умовно кажучи, де ставити кому.
Щодо підвищення Нацбанком облікової ставки, то цей спосіб впливу на інфляцію є малоймовірним, оскільки у нас практично не діє такий механізм регулювання грошової маси. Адже не може будь-який банк зайти і продати або закласти певні облігації Нацбанку і за відповідним відсотком отримати кредити. Це могло би вплинути, якби це було домінуючою формою збільшення грошової маси.
Василь Юрчишин, директор економічних програм Центру ім. Разумкова:
– Зарплати звичайно треба підвищувати, але це має базуватися на стійкому економічному зростанні. А те зростання у 2-3% ВВП навіть за інфляції 10-12% – це вкрай низький рівень для того, щоб можна було суттєво підвищувати заробітну плату.
Другий момент полягає у тому, що потрібно підвищувати не тільки зарплату, а загалом мінімальні споживчі стандарти, тому що утворюється величезний розрив між мінімальною заробітною платою і прожитковим мінімумом. Це означає, що люди з низькими доходами, в тому числі пенсіонери, не можуть сподіватися на суттєве підвищення добробуту.
Економіка зростатиме, а зарплати підвищуватимуться тільки в умовах, коли є стійке прогнозоване економічне, фінансове, фіскальне середовище, коли забезпечені права власності, коли заходи економічної політики спрямовані на покращення бізнес-клімату.
У цьому контексті є конкретний приклад приватизації, яка законсервована вже протягом 3-4 років. Дуже багато говорять про те, що це може бути потужним стимулом для розвитку економіки, але далі розмов справа не йде. Якби її дійсно запровадили і якби запрацювали ті підприємства, які сьогодні є збитковими і живляться з бюджету, вимиваючи кошти з соціальних програм, тоді можна було б сподіватися на підвищення не лише мінімальної зарплати, але і соціальних стандартів, і зарплати загалом.
Це неповний список того, що потрібно було б зробити для того, щоб можна було впевнено говорити про підвищення зарплати, але навіть він демонструє, що ще дуже багато має відбутися змін.
Коли минулого року прогнозували 10% інфляції, то переважна більшість фахівців вказувала на те, що це занадто оптимістичний урядовий прогноз. І зараз з початку року ми набрали вже близько 14%. Тобто на кінець року ми вийдемо на 14,5-15% інфляції. Благі наміри не підтримуються належними економічними складовими, тому за нашими оцінками, одноцифрової інфляції наступного року навряд чи вдасться отримати.
Давайте не будемо забувати, що продовжить підвищуватися вартість житлово-комунальних послуг, що є надзвичайно болісним для інфляції. Швидше за все, не вдасться уникнути ослаблення гривні, що також накручуватиме не лише ціни імпортних товарів, але і внутрішні ціни.
Також зростання економіки у 2-3%, яке хочуть мати наступного року, теж не є тим рівнем, який міг би забезпечити розширене виробництво без тиску на ціни. Тому я думаю, що оптимістичний сценарій на 2018 рік – це 12-13% інфляції.
Облікова ставка є сигналом для короткочасних операцій, в том числі для міжбанківського кредитування. Але більш важливою для розвитку економіки є саме кредитування реального сектору економіки. Тому облікова ставка не має прямого впливу на такі кредити, це радше сигнал про те, що НБУ вважає за потрібне робити найближчим часом.
Біда в тому, що НБУ не займається реальним сектором, а намагається сконцентруватися на так званому таргетуванні інфляції. Мені це видається хибним напрямком у нинішніх умовах. І тому більш реально було б говорити про ставки реального сектору, які потребують свого зниження.
Підвищення облікової ставки якщо якось і зіграє, то лише в контексті погіршення умов доступу до кредитів економічних агентів. Навряд чи це зіб’є інфляційний настрій, тому що наприклад житлово-комунальні послуги вкрай мало залежать від облікової ставки.
Борис Кушнірук, економіст:
– Я негативно ставлюся до пропозиції президента з підвищення мінімальної зарплати. По-перше, потрібно розуміти, що для значної частини малого бізнесу, особливо в провінції, це той рівень зарплат, який вони не можуть сплачувати своїм працівникам. Це призведе до зворотного процесу: вони знову почнуть тікати у тінь. Бо якщо вони показують співробітника, його зарплату, то мають платити внески від неї.
Це підвищення вплине на покращення добробуту певної частини населення, але у таких ситуаціях ніколи не буває все однозначно. Адже при цьому ми створимо більше негативу для бізнесу. Фактично ми робимо діяльність значно частини малого бізнесу збитковою. І для них буде два варіанти – або тінізація, або закриття.
Що стосується інфляції цього року, то тут переважно діяла сукупність факторів, на які держава вплинути не може. Зростання інфляції пов’язано зі зростанням цін на продукти харчування, а вони виросли з декількох причин. Перші – зовнішні. У нас відкриті ринки, і сировинна продукція орієнтується на ціни, що є на зовнішніх ринках. Друга причина: по деяким позиціям був неврожай. Третя причина: цього року величезні території України охопила африканська чума свиней, що призвело до знищення частини поголів'я свиней і подорожчання м’яса. Ще один фактор, який не є природнім, але щодо якого держава нічого вдіяти не може, – це діяльність монополістів. Ніхто реально не зайнявся тим, щоб наводити тут лад. А діяльність Антимонопольного комітету – це найбільше провалля, яке у нас є за останні роки. Він скоріше допомагає існуванню монополістів, аніж перешкоджає їм.
У Нацбанку розповідають, що вони борються з інфляцією. Але вона породжена не монетарними причинами, і вплинути на неї вони не можуть. Своїми діями вони лише вбивають економіку. Зростання процентної ставки рефінансування з економічної теорії передбачає, що ви таким чином скорочуєте доступ до кредитів і за рахунок цього у вас зменшується попит на ринку, що в свою чергу призводить до зниження цін. Тільки одна проблема: четвертий рік поспіль за їхньої політики "дорогого кредиту" обсяг кредитування вже і так скорочується. А інфляція все одно висока.
