ЦВК мала ухвалити рішення про вибори в об’єднаних територіальних громадах не пізніше 17 серпня. Дедлайн минув…І нічого з того не вийшло.

Про це заявив екс-нардеп Михайло Поживанов. Подаємо його слова в оригіналі.

Є два ймовірні пояснення. Перше: все, що відбувається зараз довкола ОТГ, є продовженням війни між Гройсманом та Порошенком. Нині популярною є версія про те, що восени відбудеться звільнення прем’єра для того, аби було, на кого навісити підвищені тарифи за побутовий газ. 

Та й загалом – аби було, кого зробити цапом-відбувайлом напередодні президентських виборів. 

Цей сценарій імовірний, хоча й передбачає напругу у стосунках між БПП та «Народним фронтом». 

З іншого ж боку, коаліції і так давно не існує, під потрібні голосування збирають ситуативну більшість абощо. Якщо виходити із версії «підставити Гройсмана», то немає нічого дивного в тому, що очільнику Кабміну насамкінець вирішили ще й підгадити з його «найуспішнішою реформою». 

Зробити, так би мовити, контрольний постріл в голову, щоб прем’єр, який провалив ще й децентралізацію, остаточно перейшов до категорії політичного маргінесу. 

Популярне: Українців обдеруть до нитки: новий закон примусить заплатити навіть за “собачу будку”

Друге, альтернативне, пояснення також пов’язане з президентськими виборами. Під них важливо акумулювати якого більше чистого й нескаламученого, «не розведеного» демократією адмінресурсу. А тому – жодних об’єднаних громад, лише диктат глав держадміністрацій та перекуплених очільників виборних органів.

Наразі президент планує спертися на мерів великих міст (у цей «кейс» добре лягає нещодавнє закриття кримінального провадження щодо Кернеса), і це – в першу чергу. 

Друга зацікавленість Банкової – природно, голови ОДА. Що ж стосується ОТГ, то якщо там не можуть забезпечити перемогу потрібних кандидатів, то вибори краще не проводити взагалі. 

Та хай там як, а потуги ЦВК підіграти інтересам влади ще більш жалюгідні, аніж спроби цієї самої влади «реформувати» країну. Хто виглядає гіршим в цій історії, сказати складно. В ролі постраждалого – не Гройсман і не ЦВК, а все той же соціум, котрий, як і завжди, сповна відчуває на собі наслідки підкилимних ігор «у верхах».