Навряд чи нинішня мета українських військ – через Дніпро рухатися на Крим. Найбільш реалістичними та досяжними є три завдання.
Перше – відтіснити російські війська якомога далі від Дніпра, щоб знизити інтенсивність обстрілів Херсона.
Друге – перерізати іншу дорогу, що йде з Олешків в бік Нової Каховки (Т2206 або М-14). Якщо ускладнити російську логістику біля Дніпра, це може змусити окупантів щонайменше відвести війська з Кінбурнської коси, а це своєю чергою може розблокувати частину українських портів.
Третє завдання – скувати окупаційне угруповання на Херсонщині, адже раніше звідти противник уже забирав підрозділи для посилення інших напрямків.
«Очевидно, що противник досить знервовано сприймає наші дії. Нещодавно в район Токмака росіяни перекинули чотири десантно-штурмові дивізії. Зараз підрозділи однієї з них – 7-ої – окупанти спрямували на Херсонщину. Напевно, противник розуміє, що треба посилювати угруповання своїх військ тими підрозділами, які здатні оперативно переміщуватися на визначені рубежі, щоб активніше протидіяти українському наступу», – про це повідомляє Селезньов.
Додамо, на Токмацькому або на Мелітопольському напрямку знову пожвавилися бойові дії. Українські підрозділи зберігають ініціативу та продовжують атаки безпосередньо на лінії оборонно-захисних споруд Суровікіна. Однак наш рух відбувається дуже повільно через відсутність переваги в повітрі, а також потужну мережу фортифікаційних споруд і мінних полів, зведених ворогом.
За останні дні наші військові мали обмежений успіх західніше Роботиного та Вербового. Прогрес українського наступу, на який покладалось чимало сподівань, на п’ятий місяць вимірюється тисячами метрів, а не десятками кілометрів. Проте, наступ українських військ ще триває.
