Звільнений з російського полону українець Євген Панов не знає, як опинився у списку на обмін полоненими, і вважає, що замість нього могли звільнити когось, хто перебував у полоні довше. Проте Панов радий повернутися додому і розповів про свої останні дні в колонії перед обміном.

“Дні в колонії перед обміном нічим не відрізнялися. Там день на день схожий, як дежавю чи день бабака. Але якраз того дня, коли мене викликали, у колонії відбувалося велике свято – День колонії. Всі танцюють і співають. І такі є свята. Маячня така. Збожеволіти можна від цього всього. Хотілося заткнути вуха, не бачити і не чути цього всього”, – розповів Панов у програмі “Рандеву з Яніною Соколовою”.

Цього ж дня полоненого українця викликали до штабу колонії. Панов зазначив, що його часто викликали до штабу прокурори “на всілякі розмови”.



“Заходжу до штабу, а там стоїть моя сумка, яку забрали, коли я приїхав у колонію. І тут я розумію, що цю сумку ніколи не допросишся, тож якщо вона стоїть, я звідси їду. Куди – не знаю. Керівництво раніше багато говорило, що “ми б раді, щоб ти від нас поїхав”. Казали: “Панов – надто одіозна особистість для нашої колонії”, – розповів звільнений з полону українець.

Після цього Панова обшукали, перевірили. Прийшли люди в цивільному і буркнули: “Їдемо в аеропорт”.

А в колонії тим часом танцюють і співають. Я й кажу: “Цей мій від’їзд відзначається, чи що?” Потім поїхали в аеропорт, на літак, у Москву і привезли на кілька днів у СІЗО “Лефортово”. Підійшов начальник і сказав: “Ваш Володимир з нашим Володимиром уже про все домовились”, – резюмував політв’язень.