7:0 на нашу користь — ЗСУ нищать ворожі літаки.
Про це в ефірі 24 каналу розповів речник Одеської ОВА Сергій Братчук.
“Щодо сил протиповітряної оборони, то у нас є дуже гарний рахунок. По літаках: на нашу користь точно 7:0”, – зазначив речник Одеської ОВА.
Після цього росіяни перестали літати цими літаками над Одещиною. Братчук додав, що ворог зрозумів, що це – “сухий рахунок”. Натомість тепер окупанти завдають удари ракетами з відстані.
Хоча загроза ракетних ударів ворогом по Одесі залишається високою. На Одещині окупанти намагаються знищити об’єкти інфраструктури. Однак ситуація – контрольована.
Братчук повідомив, що протягом 10 квітня по Одесі ворог не завдав жодного удару.
Він додав, що з моря існує постійна загроза і це не лише ракети. Однак висадка ворожого десанту на Одещині – неможлива.
Російські війська стрімко втрачають свою авіацію, яка вважається одним з головних факторів на полі бою.
Про це повідомляє радник голови Офісу президента Олексій Арестович.
“Коли я дивлюся на те, як використовує військові сили Росія, мені здається, що у політичному чи військовому керівництві сидять п’ятеро шпигунів. Так знищувати головну ударну силу всіх своїх збройних сил можуть лише шпигуни. Честь їм і слава. Нагородимо найвищими нагородами українських збройних” сил за результатами цієї кампанії”, – каже Олексій Арестович.
Окрім цього, Арестович в інтерв’ю “НВ” висловився про те, шо є думка експертів, що зараз почнеться справжня війна, що нібито росіяни повернуться з якимось справжнім планом наступу, на відміну від того, який був заснований на якихось хибних оцінках.
На думку Арестовича, було зрозуміло цілком і повністю, що повний ідіотизм починати наступ на дев’яти різних оперативних напрямках. Вони поклалися на планування, на хибні оцінки реальності, за що і поплатився, мабуть, начальник п’ятого управління.
Вони перейшли до вірного військового планування, коли вони втратили боєздатність багатьох частин, які могли виконати ці нові завдання. Ця нещасна збірна солянка, яку вони тягнуть з усієї Росії, — і башкирські менти з морською піхотою тихоокеанського флоту, офіцерські посади займають особи без офіцерської освіти, [низької] якості. Звісно, що вони будуть наступати, звісно, що вони створили локальну перевагу на Сході, звісно, що у них є авіація, артилерія і ракетні війська, які б’ють по наших. Але ж, по-перше, все це є і в нас: наше командування, на відміну від їхнього, найкращі зразки військового мистецтва демонструє. По-друге, ми знаємо, що вони роблять, тому що там усе тупо і прямолінійно; ситуаційна поінформованість у нас краща, ніж у них.
Мобілізація в Росії провалена, набрати резерви не вдається. Не стільки тому, що люди не хочуть: вони більш-менш можуть нашкрябати людей. У них немає техніки, як і у нас. Радянську техніку вони хочуть зняти зі зберігання: 30 років на місці стояв цей нещасний танк або лежав снаряд на складі. За 20 років у снаряді починаються незворотні процеси — вони стають небезпечними для самих артилеристів. Вони можуть і сім мільйонів призвати, а чим їх озброювати? А чим їх постачати?
Логістика ж — тема № 1. Як кажуть, дилетанти думають про тактику, а професіонали — про логістику. Логістика завжди була слабким місцем Червоної армії, зараз ситуація не покращилася, тому що ми вибивали зокрема спеціальні логістичні підрозділи. І зараз будуть величезні проблеми. Я вже не говорю про постачання на сотні кілометрів по ворожій території, де кожен селянин робить все, щоб не доїхала ця техніка.
Вони зберегли кістяк Збройних сил, який можна вивести з півночі, поповнити резервістами, що вони намагаються робити, і сказати «Ребята, давайте снова на Украину, снова воевать». Але мені здається, що настрої у таких підрозділів після уроків отриманих під Києвом, Сумами та Черніговом будуть зовсім не ті, що раніше. Звісно, вони нікуди не дінуться, підуть до бою, але не думаю, що вони будуть проявляти чудеса відваги і дивувати.
А тепер порівняємо з мотивацією наших бійців, з західною допомогою, яка поступово надходить. Ми бачимо, що в перспективі перевага буде за нами. Ми будемо поступово вигравати це протистояння. Єдине [питання] – скільки це займе часу. Ще тиждень, може 10 днів, і на цьому все: далі – позиційна війна, яка нам на користь.