Спортсмени літають часто – на змагання, збори, тренування. А представники командних видів спорту ще й здійснюють перельоти всі разом. Тому численні випадки з історії сучасного спорту, коли в авіакатастрофі гинула ціла спортивна команда, статистично цілком зрозумілі. Але це анітрохи не применшує болю рідних, друзів та вболівальників. Сьогодні ми згадуємо найтрагічніші авіакатастрофи в історії спорту
Загибель «Найсильніших»
Болівійська команда «Найсильніші» не дарма носила настільки самовпевнену назву: вона дійсно довгі роки була найкращою в національному чемпіонаті. У вересні 1969 року команда прилетіла на товариський матч в Санта Круз. Зігравши, футболісти «Найсильніших» 26 вересня 1969 на літаку DC-6 попрямували до себе на батьківщину, в місто Ла-Пас. Але саме в цей день в країні відбувся військовий переворот. У плутанині літак з футболістами таємничим чином зник з радарів і був виявлений лише через добу – він розбився біля села Вилок. Всі пасажири – 81 чоловік – загинули, включаючи 17 футболістів, тренера і менеджера команди, а також технічного співробітника.
Загибель ярославського «Локомотива»
Ярославський «Локомотив» не досягав особливих успіхів протягом десятиліття, з тих пір, як колишній головний тренер Володимир Вуйтек в 2003 році пішов з команди, отримавши більш вигідну пропозицію від екс-суперників – казанського «Ак Барса». Це, однак, не заважало команді починати кожен сезон з повною віддачею. На початку сезону 2011-12 років команда мала намір слідувати тим же курсом, будучи членом Континентальної хокейної ліги. Але 7 вересня 2011 року під час польоту до Мінська на першу гру сезону практично вся команда загинула в авіакатастрофі. Літак ЯК-42, на якому летів ярославський «Локомотив», розбився через лічені секунди після зльоту з ярославського аеропорту «Туношна». Одним із зоряних гравців команди був Олександр Галімов, зусиллями якого в матчах передодня сезону команда здобула сім перемог при двох поразках. Саме Галімов забив останню шайбу в іграх «Локомотива» перед авіакатастрофою. Галімов залишився живий під час аварії, але помер в лікарні п'ять днів по тому. Решта гравців, а також тренери і технічний склад команди загинули на місці, як і інші пасажири і члени екіпажу, за винятком інженера екіпажу Олександра Сизова. Причиною катастрофи була визнана помилка екіпажу, який, як з'ясувалося, не був достатньо підготовлений для польотів на машинах цього типу.
Авіакатастрофа «Гранд Торіно»
Італійський, а може, і світовий футбол, не знав команди, що володіла настільки безперечним перевагою над суперниками, як «Гранд Торіно» – таке прізвисько отримала в 1940-і команда італійського футбольного клубу «Торіно». Команда завоювала поспіль п'ять національних кубків і продовжувала перемагати, поки авіакатастрофа 4 травня 1949-го Лев не забрали життя 18 гравців і 13 співробітників команди. «Гранд Торіно» була командою, підібраною штучно: власник клубу «Торіно» Ферруціо Ново був одним з перших фахівців в світі спорту, які поставили пошук талантів на професійну основу.
Клуб «Торіно» завойовував чемпіонські титули з 1941 року і аж до 1949-го, за винятком 1945-45 р.р., коли національний чемпіонат не проводився. У чемпіонаті 1949-го Лев вони теж вважалися беззаперечними фаворитами до дня авіакатастрофи, що сталася під час повернення футболістів з товариської гри в Лісабоні. Причиною аварії стала помилка пілота, який втратив управління в поганих погодних умовах. Національна футбольна федерація, в результаті, вирішила нагородити команду чемпіонським титулом 1949 року в знак вищої справедливості: адже, якби тієї злощасної аварії, команда його безперечно отримала б.