Віце-спікер й учасник Тристоронньої контактної групи розповіла, як Україна, навчена на помилках з місією ОБСЄ, планує зробити миротворчу місію дійсно дієвою, передає Корупція.Інфо.
Популярне:Оце так новина!!! Гройсман розповів, що зроблять з Саакашвілі, коли він приїде до Києва
Наприкінці вересня президент Петро Порошенко звернувся до ООН з ініціативою
Мандат миротворців має покривати усю окуповану територію України – Порошенко в ООН
розгорнути миротворчу місію на Донбасі, мандат якої розповсюджуватиметься на всю окуповану територію, зокрема на російсько-український кордон.
Російська сторона одразу розкритикувала українську ініціативу, заявивши, що вона суперечить Мінським угодам, дозволяючи миротворцям стати на кордоні.
Проте закиди Кремля – далекі від реальності, наполягає віце-спікер й учасник Тристоронньої контактної групи Ірина Геращенко. В інтерв'ю кореспонденту "ТСН.Тиждень" Андрію Цаплієнку вона пояснила, чому російські аргументи безпідставні, та розповіла, як Україна, навчена на помилках з місією ОБСЄ, планує зробити миротворчу місію дійсно дієвою.
Більше про те, чи допоможе миротворча місія ООН повернути Україні Донбас, дивіться у сюжеті Андрія Цаплієнка цієї неділі о 19:30 у програмі "ТСН.Тиждень" на каналі "1+1".
– Я попросив би Вас прокоментувати нещодавню заяву російського МЗС, в якій росіяни наполягають на тому, що розміщення миротворців на тимчасово неконтрольованій ділянці російсько-українського кордону нібито суперечить Мінським угодам. Чому росіян не влаштовує такий варіант миротворчої місії на Донбасі?"
– Насправді Російська Федерація, президент Росії скинули таку гібридну, сурогатну пропозицію відносно миротворців, які начебто мають розміщуватися тільки на лінії зіткнення й охороняти місію ОБСЄ, що є абсолютна нісенітниця. Немає жодної миротворчої місії, мандат якої би полягав у тому, щоб охороняти іншу місію. Це перше.
Друге. Ключові загрози, агресія і порушення прав спостерігачів виникають не на лінії зіткнення, а саме на окупованій території. Саме там відбулося вбивство представника СММ ОБСЄ через теракт, саме там були ганебні випадки сексуальних домагань до представниці місії ОБСЄ. Саме на окупованій території місію не допускають до основних позицій навіть поблизу лінії зіткнення. Візьмемо Станицю Луганську. На території, яку контролює українська влада, створено постійно діючій пункт місії ОБСЄ, поки що єдиний. А дзеркально – він не створений, там просто не дають таких можливостей. І місія ОБСЄ щодня зіштовхується з проблемами отримання дозволу на відвідання, наприклад, Дебальцевого, який просто перетворився на плацдарм для перекидання зброї залізничними коліями з Російської Федерації. І так само місія сьогодні немає доступу до українсько-російського кордону.
Тому було закинуто цю сурогатну пропозицію, усвідомлюючи, що ніколи світові партнери України, члени Радбезу ООН на таке не погодяться. І це було зроблено просто для того, щоб відтягнути час.
– А стосовно української ініціативи?
– А що стосується начебто невідповідності ідеї введення миротворчої місії на окуповану територію – це чергова маячня російського МЗС, який займається тільки відбілюванням агресивної політики Кремля. Тому що Мінські угоди направлені на відновлення миру на Донбасі. І ключовий пункт Мінських угод – це безпекова компонента. Але закінчуються Мінські угоди тим, що Україна повинна отримати доступ до українсько-російського кордону і відновити там присутність наших прикордонників. Тому насправді ми маємо вже сьогодні починати боротьбу за наш кордон.
Насправді пропозицію щодо миротворців, над якою працює Україна, ми відстоюємо ще з 2015 року. Але треба віддати належне, тоді наші партнери не чули цих пропозицій. І тільки зараз крига скресла, і ця ініціатива починає набирати прихильників. Наша ініціатива миротворчої місії була абсолютно зрозумілою. І її мандат має розповсюджуватися на всю окуповану територію. Її мандат – це має бути супровід миротворчих процесів, супровід моніторингу, допомога в деокупації, в деескалації і в демілітаризації цього регіону. Очевидно, що миротворці мають працювати аж до українсько-російського кордону і контролювати цей кордон, щоб це не було, як це є зараз, – діра у 400 км, через яку заходять російська зброя, техніка і "потєряшкі" типу Агеєва. Абсолютно очевидно, що в цій місії не повинно бути жодного росіянина. Вони є зараз на Донбасі з перешитими шевронами, щоб в них ніхто не упізнав представників регулярної російської армії, але всі про це знають. Саме тому в цій місії не повинно бути росіян. Саме на цьому ми наполягаємо.
– З якими країнами ми зараз ведемо консультації щодо можливої спільної резолюції з просування миротворчої місії на Донбасі. Які країни нам допомагають і які не допомагають?
– Дуже правильно сформульоване ваше запитання. Тому що дуже часто журналісти та експерти трясуть за душу: "А дайте точну дату, коли Україна подасть свій проект резолюції. Чому Україна досі не подала свій проект резолюції?" Питання не в даті подачі резолюції. Її можна було подати вже три роки тому. Питання в тому, що Рада безпеки ООН приймає рішення консенсусом. І абсолютно очевидно, що сьогодні там є одна країна, яка блокує все, спрямоване на стабілізацію ситуації на Донбасі і в Криму. Це Російська Федерація, країна-агресор. Там само вона має серед країн-членів Ради безпеки ООН партнерів, які можуть хоча б навіть утриматися. І навіть один голос, який утримався, по суті, робить неможливим захід миротворців. Тому для України важлива не дата подачі резолюції, а саме голосування за цю резолюцію. І тут нам треба максимально наблизити позиції з нашими партнерами.
Під час 72-ї сесії Генеральної асамблеї ООН президент Порошенко мав низку двосторонніх зустрічей, зокрема зі своїм американським колегою Дональдом Трампом, з представниками і лідерами "нормандського формату", зокрема з президентом Франції Емануелем Макроном, а також з іншими лідерами – це президенти Польщі, Австрії, Болгарії, Словаччини, лідери Європейського союзу. Також у нього відбуваються постійні телефонні контакти. Зокрема цього тижня він мав телефонну розмову з Ангелою Меркель, партія якої має дуже хороші результати на виборах до Бундестагу. І власне, під час всіх цих консультацій ключова тема – це питання миру на Донбасі і миротворців. Зараз дійсно йде дискусія, хто може подати таку резолюцію. Чи це має бути Україна, чи це мають бути наші партнери, тобто це має бути спільна резолюція. І треба зблизити позиції, щоб наші партнери так само дали зрозуміти Росії, що ця резолюція є такою, що її треба підтримувати. І це дуже серйозна робота. І саме від такої кулуарної дипломатичної роботи залежить дата подачі резолюції і власне її авторство.
Не було жодного випадку, коли миротворці зайшли на територію, де ще не встановлено мир. Тому ключове питання – це встановлення сталого миру на Донбасі
Але є ще один дуже важливий момент, який ви як журналіст, який бував у десятках гарячих точок на нашій планеті, знаєте. Не було жодного випадку, коли миротворці зайшли на територію, де ще не встановлено мир. Тому ключове питання – це встановлення сталого миру на Донбасі. Ніколи жодна країна світу не відправить своїх миротворців, якщо там продовжуватиметься гаряча фаза конфлікту. Тому ми працюємо за паралельними треками. Перший – це "нормандський формат", Мінський процес, де йдеться про тиск на Російську Федерацію з вимогою виконувати перший безпековиий блок Мінський угод. І другий – це звичайно консультації щодо миротворців.
– Чи є можливість просунути миротворчі ініціативи, минаючи Раду безпеки ООН?
– Я не скажу вам так чи ні, але наведу один приклад, який пройшов непоміченим цього тижня в тому числі українськими журналістами. Рік тому журналісти й експертне середовище дуже критикували українську владу, коли ми надзвичайно серйозно ставилися до прийняття резолюції Генасамблеї ООН щодо Криму. І так само тоді говорили: "А що дає ця резолюція? Це чергова балаканина. Це черговий папірець, який нічого не дасть". Хоча ми, дипломати, політики, наші представництва в ООО, президент України, який безпосередньо спілкувався зі своїми партнерами, провели колосальну роботу для того, щоб ця резолюція була підтримана спочатку Комітетом ООН, а потім і Асамблеєю.
В результаті ця резолюція дозволила статися важливій події. Цього тижня ми отримали перший публічний рапорт Верховного комісара ООН з прав людини щодо ситуації в окупованому Криму, де дуже чітко зафіксовані всі ризики і порушення прав людини, які відбуваються на окупованій території, починаючи від насильницького вручення паспортів і закінчуючи репресіями, арештами, закриттям шкіл тощо.
Це важливо тому, що з офіційним рапортом можна йти в суди. А до сьогодні територія Криму, як і Донбасу, залишається закритою для будь-якої міжнародної гуманітарної місії. І виходить таке замкнуте коло. Крим і Донбас закриті для міжнародних гуманітарних місії, для міжнародних спостережних місій, значить жодної інформації у жодних звітах немає. Значить, ця тема ніде не виникає на міжнародних майданчиках. І тактика Москви – працювати на час, щоб про це не згадували, не говорили, матеріалів не було, в суд не було з чим іти. Власне, це треба змінювати.
– Яка тактика тут в України?
– Перше – не дати світові забути про Крим і Донбас. Жодного майданчику, жодного виступу, жодної дипломатичної зустрічі, жодного контакту не проходить без теми Криму і Донбасу, без нагадування про відповідальність світу, про те, що це українські території, і ви так само маєте відповідати за відновлення територіальної цілісності і суверенітету України.
Але це я вам навела як приклад, що через Асамблею ми провели резолюцію, яку неможливо було провести через Раду Безпеки ООН. Тому що там Росія заблокувала би все, що можливо. Власне, тому зараз тривають дебати відносно реформ ООН і Ради безпеки ООН. Вони тривають вже достатньо довгий час, але це важлива дискусія. Так само ми працюємо за різними напрямками.
І уявимо такий варіант, що засідає Рада безпеки, виносять резолюцію і Росія її блокує. Може бути такий варіант. Але тут я хочу нагадати, що Росія заблокувала ініціативу створення міжнародного трибуналу по "Боїнгу" (малайзійський літак, збитий бойовиками над окупованою територією Донбасу, – ред.). Але ж вона не може заблокувати розслідування, а воно триває і результати вже всі розуміють. Я маю на увазі, що всім зрозуміло, хто причетний до збиття "Боїнгу". Рано чи пізно результати цього розслідування ляжуть в основу судового позову і судового рішення, і матимуть міжнародні юридичні наслідки. Тому, на якому би треку ми не рухалися, все одно це призведе до того, що Росія буде відповідати.
– Чи можна сказати, що миротворча місія у будь-якому форматі все ж таки буде на Донбасі?
– Ні. Ми не можемо сказати, що це буде 100% миротворча місія ООН. Тому що це серйозна робота. Ми є оптимістами. Ми вважаємо, що нам вдасться все-таки добитися того, що буде прийнята українська ініціатива. Але в той же час хочу наголосити, що одна тільки миротворча місія не є панацеєю для відновлення миру і стабільності. Це лише один з механізмів.
Насправді дуже важливо добиватися виконання Мінських угод Росією і її маріонетками, починаючи від безпекового пункту і закінчуючи гуманітарним. Це не є пристойним, що у нас вже рік заблоковано питання звільнення заручників. Нас шантажують заручниками. І очевидно, що українські заручники на Донбасі не можуть чекати миротворців, тому що це процес не завтрашнього дня. Їх треба витягувати сьогодні. І моє бачення таке, що ми маємо поставити обов’язкову вимогу негайно всіх звільнити. І тих політв’язнів Кремля, хто перебуває в російських тюрмах, і тих, хто на окупованих територіях по три роки сидять, і кримських татар. Це має бути не тільки крик українського президента, який у своєму виступі в ООН присвятив блоку заручників великий час і згадав їх за прізвищами і за історіями. Але про це мають всі говорити. Це неправильно, що на фундаментальне право людини на свободу так мало сьогодні звертають увагу наші міжнародні партнери.
А за останні кілька тижнів окупаційна влада Кремля винесла кілька страшних вироків. Ільмі Умеров (один з лідерів кримськотатарського народу, засуджений в анексованому Криму, – ред.) – два роки. У нього хвороба Паркінсона. Для нього два роки в колонії означає…
– Це смерть.
– Так. Це означає просто недоступ до лікування. Це означає, що вони таким чином просто вбивають людину, яка просто має голос. Так само Ахтем Чийгоз (заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу, – ред.), який отримав вісім років. За що? Тільки за проукраїнську позицію. Вони закривають рота всім, щоб зламати всю кримськотатарську спільноту. Микола Семена (кримський журналіст, – ред.) отримав умовно за блог в Інтернеті, що він є українець і що Крим – це Україна. Миколі Семені не дозволяють виїхати за територію Криму. Це так само означає тиск і неможливість нормально лікуватися. Володимир Балух (український активіст в Криму, – ред.) – отримати вирок три роки за те, що ти повісив український прапор.
І це непристойно, що тільки Україна про це говорить. Так, зараз є реакція Європейського союзу на вирок Умерова, але цього дуже мало. Ми маємо щодня тиснути на наших партнерів саме з гуманітарного питання. Тому що без вирішення ключового безпекового і гуманітарного блоку ми не можемо наблизитися до політичного врегулювання. Миротворці – це паралельний важливий супровід миротворчих процесів. Але це не єдиний інструмент в речах, які ми намагаємося задіяти для відновлення територіальної цілісності та суверенітету України.
– "Блакитні шоломи" з яких країн Київ хотів би бачити в гіпотетичній місії ООН, а з яких держав ні? Крім Росії, звісно.
– Ми не можемо тут нав’язувати, більше того – Україна має шанувати і міжнародну спільноту, і наші міжнародні угоди. І по суті йдеться про представників країн-членів ООН. Але я дозволю собі провести паралелі з місією ОБСЄ. Ми дуже вдячні СММ ОБСЄ, що їхня місія незалежних спостерігачів – це цивільні неозброєні особи, які працюють у важких умовах на окупованій території в тому числі. Щодня вони мають ризик стати жертвами агресії, нерозуміння, а то і жертвами нападу. З іншого боку, якщо ми не будемо чесно говорити про недосконалість цієї моніторингової процедури, яка проявляється дуже часто, це буде неправильно відносно нашої країни. Вже майже три роки працює місія, але ми знаємо, що є тільки одна дільниця – цілодобовий спостережний пункт поблизу Станиці Луганської. І він працює тільки на українській території, але дзеркального немає. Більше того, бойовики обладнали за цей час навпроти Станиці Луганської на горі Святого Ігоря справжній форпост.
– Укріплений район.
– Так, укріплений район. І очевидно, коли ми говоримо про розведення військ, яке має відбутися, треба говорити і про те, що сторони не повинні використовувати цей час для побудови цих фортифікаційних споруд, які просто будуть працювати як бази для можливих агресій. Інше питання у тому, що дуже часто в місії є представники тих країн, які мають особливі сентименти до Москви, і іноді вони не помічають очевидних обстрілів. За останній рік, до речі, у СММ ОБСЄ вдвічі зросла присутність росіян, у кілька разів зросла присутність сербів, білорусів. Ми хочемо сказати, що дуже важливо, щоб усі, хто працює в СММ ОБСЄ були неупередженими і беззастережно ставилися до виконання своїх обов’язків.
Українці самі примиряться, але нам потрібна допомога світової спільноти і моніторинг, щоб просто переконати в тому, що Росія пішла геть зі своїми "потєряшками" і зі своєю зброєю
Проектуючи висновки, які можна робити з присутності спостерігачів, на можливу миротворчу місію ми висуваємо одну умову і вимогу: там не може бути росіян, представників країни-агресора. Інші країни не є агресорами відносно України. Вони шанують нашу територіальну цілісність і суверенітет. Інші країни можуть мати сентименти до Росії, таке буває, але вони не є агресорами. Тому з нашого боку ми дійсно не маємо жодних підстав підозрювати представників цих дружніх країн у чомусь некоректному. Але росіян там бути не може.
– А чи можна сказати, що росіян при жодному розкладі не може бут в цій місії?
– Так, росіян при жодному розкладі не може бути в цій місії. Тому що, по-перше, це є вимога української сторони, й українська дипломатія зараз доносить цю позицію. Розумієте, це просто абсурд. Росія зараз присутня в Україні в Криму, вона забрала ці території. Ми хочемо навпаки, щоб Росія пішла звідти геть. І однією рукою вбивати, а іншою гладити – це мазохізм, на який Україна не піде. Ми не погодимося, знаючи, що однією рукою нас вбивали з "Града", "Бука" і Калашнікова, а другою – "примирювали". Українці самі примиряться, але нам потрібна допомога світової спільноти і моніторинг, щоб просто переконати в тому, що Росія пішла геть зі своїми "потєряшками" і зі своєю зброєю. І це ми доносимо у всіх двосторонніх зустрічах, в усіх контактах.
Але є другий момент. Нагадую, що ми є парламентсько-президентська республіка. Згідно з нашою Конституцією, парламент має дати добро на розміщення місії. Так ось жодна з тих фракцій, які є в українському парламенті, не дасть голоси. Ну, може одна і дасть, але не будемо марно згадувати. Але демократичні фракції і взагалі коаліція ніколи не дадуть голоси за місію, де буде присутня Росія.