Лукашенко в тисяча перший раз оголосив, що не тримається за владу посинілими руками. Вірніше, тримається, але не заради себе. Пасажі Лукашенко, що прозвучали при призначенні нових ректорів вузів, коментує для “Білоруського партизана” політолог Сергій Марцель.
– Чому Лукашенко утримує владу посинілими руками, не зупиняючись ні перед масовими тортурами і катуваннями, просив журналіст?
Пояснивши руки, ціаноз – одна з ознак серцевої недостатності. Втім, у Лукашенка діагноз інший – недостатня сердечність. Він позбавлений емпатії. У нього відсутня етичні та моральні рамки боротьби за владу, він готовий вбивати і калічити своїх співгромадян, порушувати договір і забувати раніше обіцяне.
Навіть офіційна статистика післявиборних смертей і арештів свідчить, що точка неповернення пройдена. Політик, який буде пропонувати йому якісь гарантії, стане разом з ним на одну фінішну пряму.
Колишній президент повинен не просто піти, а нести відповідальність за законами Республіки Білорусь, як можливий підозрюваний в скоєнні особливо тяжких злочинів, включаючи злочини проти людяності, викрадення, тортури, політично мотивовані вбивства і позбавлення волі, конституційний переворот і ще значна купа порушень закону.
Спроба “домовлятися” з Лукашенком буде вправою “наступаємо на граблі” повтореною незліченну кількість разів. Згадаймо події новітньої історії.
Конституційний референдум 1996р. носив консультативний характер, була укладена домовленість між Верховною Радою в особі спікера Шарецького і президентом Лукашенко під гарантії високих російських гостей. Підсумок – фальсифікація підсумків плебісциту, розгін Верховної Ради, легітимного ЦВК, інших правомочних органів влади.
Кремль умив руки – візантійське підступництво їх дипломатії загальновідомо. Шарецький, що врятувався втечею в Литві, ще деякий час був прийнятий на салонах в Європі як глава легітимного парламенту. Потім надовго канув в Лету. Чи можемо повторити?
Так за що тримається Лукашенко усіма своїми кінцівками? – підкреслив журналіст
– Крім особистої влади, це, безумовно, економічні інтереси Сім’ї і вузького кола наближених “гаманців режиму”. Нарешті Лукашенко в такому віці, коли можна і потрібно було б подумати про те, як обставити свій відхід гідно. Але всі його зусилля спрямовані прямо в протилежну сторону.
Як і припускали, для збереження особистої влади Лукашенка запропонував Москві щось, від чого не можна відмовитися. Занадто радикально змінилася його риторика на адресу східного сусіда. Забуті старі образи, одних немає, а ті далеко.
Змінився вектор зовнішньої загрози, своє традиційне місце в державній пропаганді зайняв Захід. Пообіцяти Лукашенко міг тільки поступки, що істотно обмежують державний суверенітет країни.
Деякі ми знаємо – щомісячні спільні військові навчання, можливо, розширення російської військової присутності на території РБ, що неминуче посилить і без того прохолодні відносини Мінська з Варшавою і Вільно.
Швидше за все, Білорусь позбудеться самостійної зовнішньої політики, направивши її на євроазіатський напрямок, про що вголос говорив і депутат Савіних. Це побічно підтверджує і ескалацію напруженості у відносинах з сусідами і державами Заходу. Навіть Пекінський вектор швидше за все буде згорнуто.
До слова, Світлана Тіхановском провела онлайн-зустріч з діячами культури
Світлана Тіхановском подякувала представникам культурної спільноти за те, що вони одними з перших висловилися на підтримку мирного протесту і продовжують робити це.
Учасники обговорили, як діячі культури можуть підтримати Народний Ультиматум і об’єднувати локальні спільноти через культурні акції.
Павло Латушко висловився, що культура і освіта ніколи не були пріоритетами в політиці режиму, і якщо він буде продовжувати своє існування, ситуація в цих сферах буде тільки погіршуватися.
На зустрічі обговорювалися формати консолідації людей через звернення, незалежні театральні постановки, концерти, нові акції та спільні пісні. При цьому кожна культурна акція повинна супроводжуватися вимогами про звільнення політв’язнів, зупинки насильства і відході Лукашенко.