Через 30 років після здобуття незалежності після розпаду Радянського Союзу Україна намагається боротися з виснажливою владою олігархів – принаймні так вплив магнатів на справи у країні називають активісти громадянського суспільства, західні чиновники та сам президент Володимир Зеленський.

Коли у жовтні 2020 року Конституційний суд України скасував значну частину національного антикорупційного законодавства, завдавши удару по порядку денному реформ Києва та його репутації за кордоном, багато спостерігачів помітили, що це рішення могло бути ухвалене під тиском олігархів. Про це йдеться в матеріалі Радіо.Свобода.

Критики цього рішення вважають, що оголосивши неконституційним змушення політиків та чиновників декларувати свої активи та карати їх за брехню про свої статки, суд України надав можливість впливовим бізнесменам «купувати» лояльність законодавців, членів Кабінету міністрів та суддів.

«Олігархи досі придушують Україну своїм впливом. Їхній вплив над судовою владою та парламентом занадто великий», – розповідає Морган Вільямс, президент Американсько-української ділової ради, яка представляє інтереси іноземного бізнесу. Вільямс називає олігархів монополістами через їхнє панування у різноманітних галузях.

У розслідуванні, яке було оприлюднене Bihus.info у січні, журналісти проаналізували, як депутати Верховної Ради проголосували за законопроєкти, що стосуються Ріната Ахметова – найбагатшої людини в Україні, за версією журналу Forbes, та Ігоря Коломойського, четвертого у цьому списку. Журналісти стверджували, що кожен з них «контролює» десятки депутатів у парламенті.

Ахметов і Коломойський є великими гравцями в металургії, гірничодобувній та енергетичній галузях країни, і їхній прибуток частково залежить від запроваджених урядом податків і тарифів.

Колишній президент Петро Порошенко, який на сьомій сходинці у списку найбагатших людей в Україні, очолює третю за чисельністю партію в парламенті. А лояльний до Росії правник та політик Віктор Медведчук – на 12-й сходинці списку Forbes і очолює другу за чисельністю партію у Раді.

Такі критики, як Вільямс, стверджують, що панування олігархів над ключовими галузями та чиновниками стримувало політичні реформи та суттєві зміни в судовій системі та правоохоронних органах. До того ж, стримувало іноземні інвестиції та конкуренцію в Україні.

Президент Володимир Зеленський обіцяв «розібратися» з олігархами.

«Ви готові працювати легально та прозоро?» – запитував Зеленський в олігархів 13 березня 2021 року. «Чи ви хочете продовжувати створювати монополії, контролювати ЗМІ, впливати на депутатів та інших державних службовців? Перше вітається. Друге закінчується».

Через три місяці Зеленський вніс до парламенту законопроєкт, який забороняє тим, хто вважається олігархом, фінансувати політичні партії або купувати активи, продані державою.

Відповідно до законопроєкту, особа вважається олігархом, якщо він чи вона відповідають трьом з чотирьох критеріїв. До них входять загальне багатство, монополізація галузей, медіаактиви та політична участь.

Зеленський вже вжив заходів проти деяких найбагатших людей країни. У лютому він ввів в дію санкції проти Віктора Медведчука, якого звинуватили у фінансуванні підтримуваних Росією бойовиків на сході України та загрозі територіальній цілісності України. В рамках каральних заходів держава заморозила й активи, які, як вважається, належать Медведчуку, зокрема три телеканали. Пізніше ввів санкції проти Фірташа та Фукса.

Як бачимо, нарешті, на 30 році незалежності в Україні дійсно почали боротися з олігархічним впливом. А це дуже не подобається самим олігархам і деяким особам, яким на це духу не вистачило. П’ятий президент активно критикує чинного за початок деолігархізацію, тому що розуміє – він один з найбагатших в нашій країні і йому не вигідні чесні закони.