Робота в ЗМІ Росії, Білорусі, України, низка документальних фільмів й політичні розслідування – чим запам'ятався глядачам й читачам відомий журналіст.
Сьогодні в центрі Києва пролунав вибух автомобіля: у салоні авто перебував відомий білоруський, російський та український журналіст Павло Шеремет. Новина про його смерть шокувала українське суспільство: від високопосадовців й колег до звичайних людей.
Шеремет, який народився в Білорусі у 1971 році, останні роки працював в Україні – у виданні "Українська правда" та на радіо "Вести". Сам він прийшов на телебачення з банківської справи: спочатку працював у відділі валютних операцій одного з банків, а потім став консультантом економічних програм Білоруського телебачення. Незабаром став ведучим аналітичної програми. 1996 року очолив "Білоруську ділову газету" і того ж року був призначений завідувачем білоруським бюро Громадського російського телебачення (ОРТ, нині — Перший канал) і власним кореспондентом ОРТ у Білорусі.
Шеремет – відомий противник режиму президента Білорусі Олександра Лукашенка. 1997 року навіть був заарештований співробітниками силових структур країни за звинуваченням у незаконному перетині державного кордону, в отриманні грошей від закордонних спецслужб і в незаконній журналістській діяльності. Був засуджений до двох років позбавлення волі умовно і до одного року іспитового строку. У в'язниці журналіст провів три місяці.
1999 року він обійняв пост шеф-редактора російської та зарубіжної кореспондентської мережі дирекції інформаційних програм ОРТ та був ведучим щотижневої аналітичної програми "Время", однак за рік пішов з новинних програм і почав працювати на Першому каналі із документальними фільмами і спеціальними проектами. Зрештою, 2008 року Шеремет пішов з центрального російського каналу.
2011 року недовго був ведучим передачі "Вирок" на телеканалі РЕН ТВ. З вересня 2013 по 2014 працював на Громадському телебаченні Росії. Шеремет також створив незалежний громадсько-політичний сайт "Белорусский партизан", який є одним з найбільш відвідуваних інтернет-ресурсів у Білорусі. Крім того, журналіст є одним з авторів книги "Випадковий президент", присвяченої режиму Лукашенка, також він написав "Пітерські таємниці Володимира Яковлєва" про нових російських політиків з Санкт-Петербурга. А у 2009 році вийшла його книга про Саакашвілі, шестиденну війну в серпні 2008 року й російсько-грузинські відносини "Саакашвілі Грузія. Загиблі мрії". Він створив документальні фільми "Дике полювання" та "Дике полювання — 2", "Осетрова війна", "Чеченський щоденник", "1991 — Останній рік імперії", "Остання висота генерала Лебедя", "Страта Саддама. Війна без переможця", "Єгор Гайдар. Окаянні дні", ювілейний фільм про колишнього президента СРСР Михайла Горбачова, фільму, присвячений 60-річчю початку блокади Ленінграда, документальну стрічку про російський ринок антикваріату та інші. У 2002 році Шеремет отримав премію ОБСЄ за демократію та за захист прав людини в галузі журналістики.