Чи можна критикувати дворнягу за неадекватність, якщо ви взяли її "на кабана" пише Vassyl Laptiichuk, передає Корупція.Інфо

Популярне: “Вже доволі скоро…”: Ярош розповів, коли Україна святкуватиме перемогу на Донбасі

Чи варто нарікати на мопса, якщо ви виставили його на бій з бійцівськими собаками? Проблема не в тваринах, а в тих, хто їх для таких задач вибрав.

Коли нарікають на Порошенка, що він бреше, краде, бухає, а замість вступити в смертельний бій з лютим ворогом, їде до нього домовлятися про капітуляцію (і знову бухає), то це лише те, що є частиною його природних функцій. Дворняга, яка, до того ж, ще й генетично схильна до порушень людських правил, звикла безпокарно красти й гадити скрізь, де захоче, навіть якщо вміє солодко скавуліти, за визначенням, не може замінити тих, які можуть і не бояться чи то полювати чи то вступати в бій, захищаючи свого господаря.

А тим часом "незмінно мудрий" з "глибокою трипільською", з "козацькою славою" й "січовими стрільцями" вкупі, у вишиванках і найкращою в світі мовою нездатен відрізнити не те що добра від зла, а навіть неприхованого чорного від білого. Обрання Порошенка після Революції Гідності було плювком "українського народу" не лише у вічі Небесній Сотні, але й у майбутнє України. Не бачити й не хотіти навіть чути й знати, що олігарх-мажор, підлабузник усіх "злочинних влад" і міністр уряду Азарова-Януковича є тим, ким він є, може лише нація, що вироджується і йде до завершення власної історії.

"Незмінно мудрий" сам торує свою дорогу. Демократія – страшна штука: розумний нею зробить життя безпечним і заможним, дурень – занапастить його собі й ближнім.

У травні 2014 пропонував, у разі перемоги тих, хто голосував за ненажерливого глитая-олігарха, замінити тризуб на граблі.

Українець з граблями на лобі – це, виходить, його природний зовнішній вигляд. Шкода меншість, проте вже не одна держава впала, коли раби отримували право голосу. Демократія з правом голосу для всіх – двосічний меч…

Український виборець, це як мисливець, що взяв у ліс боягузливого й злодійкуватого песа або виставив на бій з бультер"єром мопса. А потім, дивлячись на результати, незмінно щиро дивується… І це ж уже – не вперше. І навіть не вдруге. Граблі, панове. Лише граблі на лобі кожного українця можуть змусити його думати, або, принаймні, попередять інших, що перед ними – українець.