У чинному законодавстві України закріплено механізм добровільної реєстрації місця проживання громадян. Інститут прописки діяв в колишньому СРСР для контролю внутрішньої міграції населення, передає Корупція.Інфо

Для позначення державної системи обліку громадян українці застосовують терміни «прописка» і «реєстрація».

Як «реєстрація» відрізняється від «прописки» і чому громадяни України так називають один державний інститут.

Прописка – це скасований з 2003 року механізм паспортної системи, введеної в колишньому СРСР в 1932 році. Спочатку функції реєстрації громадян отримав Народний комісаріат внутрішніх справ (НКВС). У 1940-і роки реєстрацію проводили Міністерство внутрішніх справ СРСР і місцеві органи влади – в рамках відведеної компетенції.

Органи державної реєстрації вносили в паспорт запис про місце проживання громадянина. Вона служила підставою для отримання житла, роботи, медичної допомоги та ін. Громадяни назвали запис «пропискою». Назва поширилася на весь механізм обліку населення і стало офіційним. З 2003 року в Україні діє система обліку громадян, яку називають реєстрацією.

В Україні діє інститут добровільної реєстрації громадян. «Прописка» – це назва ліквідованої системи обліку населення в колишньому СРСР.

На території України механізм колишньої радянської прописки офіційно діяв з 1932 по 2003 рік. У 2001 Конституційний суд України скасував інститут прописки. Україна не мала альтернативного механізму обліку громадян, і радянська система прописки діяла ще два роки.

У 2003 році Верховна рада прийняла закон України No 1382 «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», який ввів правило добровільної реєстрації громадян за місцем проживання або перебування. Ці функції виконувала Державна міграційна служба України.

У квітні 2016 року кабінет міністрів затвердив постанову No207 «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічний реєстр». Згідно з цією постановою функції реєстрації отримали виконавчі органи місцевої влади.

Діючі правила реєстрації

Місцем проживання вважається адреса, за якою людина проживає понад шість місяців на рік. За правилами статті 6 Закону України No1382-15 громадяни України повідомляють про зміну місця проживання протягом 30 днів. Провести реєстрацію за новим місцем проживання і скасувати її за попереднім можна в ході однієї процедури, подавши відповідну заяву.

Для оформлення реєстрації громадяни подають документи, в які вноситься запис про місце проживання і про право на проживання в даному приміщенні.

Для запису про місце реєстрації громадяни подають:
– паспорт громадянина України;
– тимчасове посвідчення громадянина України;
– посвідчення на постійне проживання;
– вид на проживання;
– посвідчення біженця;
– посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту;
– посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист;
– при реєстрації дитини віком до 16 років – свідоцтво про народження;
– квитанція про сплату адміністративного збору.

За реєстрацію та зняття з реєстрації місця проживання громадяни оплачують адміністративний збір:
– в разі реєстрації протягом 30 днів з моменту зняття з реєстрації за попереднім місцем проживання – в розмірі 0,0085 мінімальної заробітної плати;
– в разі звернення пізніше зазначеного терміну – в розмірі 0,0255 мінімальної заробітної плати.

Популярне: В Україні введуть податкову знижку для батьків: Що  потрібно знати

Для підтвердження права проживати в даному приміщенні громадяни подають такі документи:
– свідоцтво про право власності на житло;
– договір оренди на право користуватися житлом.

Якщо таких документів немає, громадяни подають для реєстрації письмову згоду власника житла. Якщо власників декілька – потрібно пред'явити письмову згоду всіх власників.