Процес очищення влади від високопосадовців епохи Януковича наражається на шалений опір. Щоб уникнути люстрації, деякі чиновники хапаються за останню соломинку – вони забезпечили собі статус учасника бойових дій.
На початку січня у Верховній Раді спалахнув скандал. Заступник міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства Дмитро Ісаєнко під тиском народних депутатів прилюдно написав коротку, але промовисту заяву. У ній він відмовився від статусу учасника бойових дій. Саме цей статус гарантував Ісаєнку та його колезі по міністерству – Андрію Білоусову – захист від люстрації. Обидва урядовці працювали на своїх посадах ще в часи Януковича. Тільки після скандалу зі статусом учасника Ісаєнка нарешті звільнять.
У головному військовому госпіталі в Києві лежать сотні поранених українських бійців. Багато з них місяцями намагається отримати ветеранський статус. Серед них ті, хто в прямому сенсі пожертвував частиною себе в боях на сході України. Наприклад, Антон, боєць 25-ї окремої повітряно-десантної бригади.
– Отримав поранення в аеропорту Луганська, лікуюсь півроку. Я втратив почку, селезінку, кусок кишки, в дорозі втратив 2 літра крові.
У перервах між лікуванням Антон уже майже два місяці намагається оформити статус учасника бойових дій. Поки що безуспішно. Армійські чиновники ніяк не спроможуться надати йому весь комплект необхідних документів. Натомість у високопоставленого клерка з Мінрегіонбуду Дмитра Ісаєнка з документами проблем не виникло. У міжвідомчій комісії з надання статусу учасника розводять руками. Сергій Лапа, секретар Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, каже: не було до чого причепитися і відмовити.
– Його безпосередній начальник виписав йому посвідчення про відрядження. І підписав наказ про відбуття його у відрядження. Таким чином, всі документи, мінімальні, на основі яких надається статус учасника бойових дій, були надані.
«Слідство.Інфо» самостійно встановило ім’я і посаду того, хто особисто підписав наказ про відрядження Дмитра Ісаєнка в зону АТО. Це теперішній спікер Верховної Ради, а на той час – віце-прем’єр та міністр регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ Володимир Гройсман. Згодом у мережі Інтернет з’явиться відео, в якому Ісаєнко виправдовується, що справді був на фронті і на підтвердження своїх слів навіть демонструє фотографії.
– Я непосредственно отвечал за первый и третий сектор. И за общую организацию всего строительства объектов. Работа началась в августе месяце. В августе месяце мы выбрали основные места, где будут строиться взводные, ротные опорные пункты, блок-посты.
Дивно, але саме у серпні місяці, коли Дмитро Ісаєнко нібито керував будівництвом фортифікацій в зоні проведення АТО, він розміщує фотографії в соціальній мережі Фейсбук, на яких разом з друзями рибалить на теплих морях. Зверніть увагу на дату – 27-ме серпня 2014-го року. Саме в цей день закрився Іловайський котел, в якому загинули, дістали поранення та потрапили в полон сотні, якщо не тисячі українських бійців. Згодом Дмитро Ісаєнко видалить ці знімки зі своєї сторінки. Але й далі наполягатиме, що героїчно ризикував життям на фронті.
– Я не сидел в штабе в Краматорске, я выезжал в район боевых действий, я был там многократно, я даже не могу посчитать. Сидел там неделями. Каждый день выезжал на новые рубежи.
У Міжвідомчій комісії слова Ісаєнка не підтверджують і наполягають: згідно з отриманими ними документами, Ісаєнко пробув у зоні АТО недовго.
– В документах поданих знаходилась довідка, що Ісаєнко Дмитро Валерійович перебував в зоні АТО три рази. Від двох до п’яти діб. Все це зазначено, задокументовано. Тобто, якщо він навіть був по п’ять діб, то він максимум 15 діб там пробув? Так, але навіть по одному факту перебування особи, беремо не конкретно Ісаєнка, по одному епізоду достатньо подати документи щодо надання статусу учасника бойових дій.
Воїни, які пройшли справжні люті бої, так коментують короткочасні вояжі Ісаєнка та інших чиновників в зону АТО.
– Два дні був там? Що він за два дні навоювався дуже? Пацани по сім по вісім місяців там сидять. І поранені воюють далі. Вони не хочуть в госпіталь лягати. І вони не оформлені і вони в цьому не нуждаються. Короче, у нас бійці. А не такі криси тилові.
Але сумнівний статус учасника бойових дій – лише один з неприємних епізодів у кар’єрі Дмитра Ісаєнка. Як з’ясувало «Слідство.Інфо», цей урядовець має всі шанси бути притягнутим до кримінальної відповідальності за корупцію. І окрему політичну та моральну відповідальність за це має нести і чинний Голова Верховної Ради Володимир Гройсман, який не просто тримав такого кадра в заступниках, а ще й фактично намагався вберегти від люстрації.
В офіційній біографії Дмитра Ісаєнка сказано, що він усе життя працював службовцем та чиновником. Жодного дня в бізнесі. Тому справжнім сюрпризом стали цифри в його декларації про доходи за минулий рік. У ній чиновник вказав фантастичну, як для службовця, суму доходу – понад двадцять мільйонів гривень! Це і не зарплатня, і не дивіденди, і не призи і не виграші, і навіть не дохід від продажу майна. Щоб з’ясувати, звідки пан Ісаєнко взяв такі шалені гроші, ми зателефонували йому самому.
– Дмитро Валерійович?
– Да.
– День добрий, це Дмитро Гнап, журналіст, Громадське телебачення. Є секундочка у вас? Є питання таке.
– Да.
– Я хотів у вас дізнатися, ми отримали копію вашої декларації з міністерства. У вас тут записано 20 мільйонів 273 тисячі. Як заступник міністра, де ви назбирали таку суму коштів величезну. На державній посаді?
– …
Але «Слідство.Інфо» встановило, звідки може брати свій початок багатство чиновника. З великими грошима Дмитро Ісаєнко почав мати справу понад десять років тому. Тоді він працював на хлібній посаді начальника Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони. Усі військові забудови та розпродажі військового майна роками проходили через руки Ісаєнка. На початку двотисячних чиновники ще не використовували заплутаних схем із підставними особами та офшорами, тому перша оборудка, пов’язана з іменем Дмитра Ісаєнка, була зовсім невигадлива. Підпорядковане йому Державне Підприємство «Ліси Оборони» вирішило звести для військових будинок на 30 квартир у містечку Решетилівка Полтавської області. Для цього «Ліси Оборони» в особі директора Андрія Зернова уклали угоду з приватним підприємством «Квант». Засновником «Кванту» був сам Андрій Зернов. Згідно з реєстром судових рішень, «Ліси Оборони» перерахували «Кванту» один мільйон дев’ятсот тисяч гривень. Підприємство кошти отримало і найняло генпідрядником будівництва акціонерне товариство «Будівельний капітал», засноване двома Наталями – Ісаєнко та Зерновою. Це – дружини Дмитра Ісаєнка та Андрія Зернова. Коли житло нарешті побудували, військовим воно так і не дісталося. Багатоквартирку продали фірмі «Теплобуд», власником якої була вже згадана Наталя Зернова. Ось вона. Через суди, які точаться навколо права власності на майно, мешканці будинку можуть будь-якої миті опинитися на вулиці, а сам він перебуває в аварійному стані.
Ще одна оборудка тих часів вражає своїм цинізмом. В 2005-му році вже згадане підприємство «Ліси Оборони» придбало у фірми дружини Ісаєнка – товариства «Будівельний капітал» – 2911 сталевих ванн для військових на суму в майже мільйон гривень. Але, як сказано в реєстрі судових рішень, військова прокуратура начебто закуплених ванн так і не знайшла. Це стало приводом для порушення кримінальної справи. І це лише частина корупційних скандалів в яких засвітився Ісаєнко і його дружина. Не дивно, що Дмитро Валерійович так неохоче залишав крісло в міністерстві. Адже воно так прекрасно забезпечувало його особистий добробут. На відміну, від військових, які бідують по гуртожитках, Ісаєнко розкошує в шикарному маєтку з басейном,. Ми б і не здогадалися про цю нерухомість вічного чиновника, але бажання похизуватися підвело пана Ісаєнка. Ось він грається зі своїм собакою на фоні розкішної садиби. Уважно вивчивши фотографії з його сторінки в Фейсбуці, через три дні пошуків, ми знайшли вказаний будинок в престижному селищі Козин, що в двадцяти п’яти кілометрах під Києвом. Дані з державного реєстру нерухомого майна підтвердили правильність пошуків. Цю садибу і земельну ділянку, зареєстровано на Ісаєнко Наталію Дмитріївну. Очевидно, це донька Дмитра Ісаєнка. Дівчина з таким ім’ям, прізвищем та по батькові значиться серед студентів Київського інституту міжнародних відносин, де традиційно вчаться діти впливових політиків та бізнесменів.
Відтак, постає питання: навіщо Володимиру Гройсману було тримати у себе в заступниках такого скомпрометованого чиновника, як Дмитро Ісаєнко, та ще й рятувати його від люстрації? Як повідомили наші джерела в Мінрегіонбуді, коли Гройсман був міністром, саме Ісаєнко готував для нього Державну стратегію регіонального розвитку України. Тільки на цей рік для реалізації цієї стратегії у державний Фонд розвитку регіонів закладено 3 мільярди гривень, каже експерт у галузі містобудування Віктор Глеба.
– Ці 3 мільярди гривень по цій програмі – їх треба з’їсти. А знайти талановитих менеджерів, які талановито з’їдають бюджет і красиво перетравлюють його як бджоли і у вигляді меду-відкатів дають наверх, таких небагато в Україні, особливо таких талановитих
– Як Ісаєнко?
– Так.
Зараз Дмитро Ісаєнко не виходить на зв’язок. Натомість, численні типові публікації на його захист з’являються у різних медіа. Його захищають високопоставлені колеги з нової влади. Соратник Володимира Гройсмана, міністр регіонального розвитку Геннадій Зубко у недавньому інтерв’ю тижневику «Дзеркало тижня» вступився за Ісаєнка і назвав його професійним і досвідченим фахівцем. Тільки от чому цей досвідчений фахівець так наполегливо прагне повернутися в тепле крісло у міністерстві, а не на передову? Адже саме там, за його ж словами, він так блискуче проявив свої здібності.
/Дмитро Гнап, Слідство.Інфо
