Два тижні тому «Слідство.Інфо» розповідало про підозрілу закупівлю двигунів для сучасних БТРів Київським Бронетанковим Заводом. Постачальником обрали ТОВ «Чайка», яке торгує м’ясом. За чотири двигуни «Чайка» отримала мільйон шістсот тисяч гривень. Після виходу програми на заводі провели так званий контроль якості придбаного товару. Висновки взагалі ставлять під сумнів усю легітимність закупівлі.
Ще перед поставкою двигунів на завод працівники КБТЗ – Київського бронетанкового заводу – повідомили «Слідство.Інфо», що за чотири двигуни до бетеерів підприємство переплатило майже вдвічі.
– В 2014 році Міністерство оборони замовляло ремонт двигунів УТД-20 за ціною 120-140 тисяч гривень. Це вартість ремонту. Вартість ремонтного фонду двигуна складає 30-40 тисяч. 140 плюс 40 – получається 180 тисяч гривень, 190 тисяч гривень, максимум 200 тисяч гривень. То, що зроблено на заводі, має одну мету – вкрасти гроші, обналічити гроші, причому в дуже великих розмірах.
Свідчення цього працівника виявилися правдою. До нас потрапила копія договору між ТОВ «Торгівельна компанія «Чайка» та науково-виробничим об’єднанням «Босфор» від 19 грудня 2014 року. З тексту зрозуміло, що саме з «Босфору» «Чайка» отримала дизельні двигуни УТД-20. Ціна питання – мільйон двадцять три тисячі гривень. І вже за 3 дні, 22 грудня, «Чайка» підписує договір на постачання цих двигунів Київському Бронетанковому, але вже за мільйон шістсот дев’ятнадцять тисяч. Різниця – шістсот тисяч гривень! Де вони?
В інтерв’ю «Слідству» Сергій Пінькас, перший заступник Генерального директора ДК «Укроборонпром», описав ситуацію так: «Я вам відповідаю постійно за всі свої слова. Якщо ми кажемо про це підприємство, то воно співпрацювало з підприємством Київський Бронетанковий Завод виключно через те, що за значно нижчою ціною, ніж навіть ці двигуни купувалися раніше, і ця ціна сьогодні є середньоринковою».
Під договором з «Чайкою» – підпис директора КБТЗ Владислава Лисиці. Та платіж «Чайці» неможливий без остаточного погодження керівництва концерну «Укроборонпром», до складу якого входить Київський бронетанковий. 23 грудня Лисиця надсилає звернення директору департаменту контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємств-учасників ДК «Укроборопром» – Артуру Херувімову. Це – земляк гендиректора концерну Романа Романова, разом з яким вони колись були членами громадської організації «Громадянський Рух «Відродження Херсона». Швидше за все саме Артур Херувімов і погодив платіж за УТД-20 з Владиславом Лисицею.
«В зв’язку з тим, що єдиним виробником в Україні є завод «Південьдизельмаш», який на даний час є банкрутом та фактично зупинив діяльність, та враховуючи відсутність альтернативних постачальників на ринку, було прийняте рішення про придбання чотирьох УТД-20 у ТОВ «Чайка». Вибір обґрунтований тим, що дані двигуни не були у використанні».
Слова «не були у використанні» означає, що двигуни жодного разу не були в експлуатації на бойовій машині. І альтернативою українському «Південьдизельмашу», який є банкрутом, може бути лише завод у Росії. Тобто, Владислав Лисиця і Артур Херувімов не лише погоджуються прогнати гроші через ТОВ «Чайка», але й поставити на український бетеер двигуни, зібрані з матеріалів, куплених у країни-агресора?
«Це провокативне запитання, – каже Сергій Пінькас. – Я на нього відповідати не буду + 31.17 якщо за цим питанням стоять життя людей, то треба приймати управлінські рішення».
Нехай. Після прийняття управлінського рішення в «Укроборонпромі» двигуни на КБТЗ через компанію «Чайка» постачає фірма «Босфор». Один з її засновників – Віктор Ніконов – підтверджує, що вони роблять ремонт двигунів з російських запчастин.
– Многие запчасти, так как мы собираем из новых запчастей, они добываются еще из России, несмотря на то, что мы с Россией не работаем.
– Тобто, ви можете дістати з Росії?
– Ну аякже. Мы ж для этого здесь кормим людей.
Та всю красиву схему ламає «прийомка» КБТЗ. У процесі складення ось таких рекламаційних актів про якість виробу комісія доходить однозначного висновку: усі чотири поставлені «Чайкою» УТД-20 не придатні до експлуатації. Наприклад, документи вказують на такі проблеми: «теч оливи», «забоїни, що свідчать про невідповідність 1-ї категорії», «теч палива із під штуцера», «теч палива дренажної системи». Реламаційні акти затвердив сам в.о. директора КБТЗ Владислав Лисиця. Тобто, двигуни, які є серцем бойової машини і за які заплачено мільйон шістсот тисяч гривень, виявилися повним мотлохом. У цьому немає нічого дивного. У зоні проведення АТО вояки часто скаржаться, що до них приходить переважно несправна техніка.
Замість того, щоб хоч якось пояснити «Слідству.Інфо» присутність фірми-прокладки, через яку випарувалися шістсот тисяч гривень за поламані двигуни, 23 січня в.о. директора КБТЗ Владислав Лисиця підписує наказ «про комерційну таємницю». Ним він зобов’язує працівників підприємства розголошувати відомості виключно з його письмового дозволу. Іншими словами, керівник Київського бронетанкового хоче закрити рота всім своїм підлеглим, щоб про зловживання на його підприємстві не стало відомо широкому загалу.
Ми зателефонували Лисиці і запитали його про наказ.
– Для чого ви його видали?
– Я вам что, обязан это говорить?
– Да, ви є директор заводу, який належить державі.
– Лук’ян Сельський, добро, інтерв’ю.
Ми звернулися до Лук’яна Сельського, директора департаменту інформаційної політики ДК «Укроборонпром».
– Ми би хотіли домовитися про інтерв’ю.
– Владислав Лисиця. Треба подумати. Прошу зробити інформаційний запит.
У всій цій історії є ще одне важливе питання – чи могли в КБТЗ провернути цю закупівлю без відома найвищого керівництва «Укроборонрому»? Сумнівно. Там красиві слова та гучні заяви часто розходяться з тим, що відбувається насправді.
У грудні Сергій Пінькас підписує наказ про внесення змін до порядку попередньої кваліфікації постачальника. Його положення є своєрідною Біблією «Укроборонпрому» – фактично зведенням правил, за якими мали відбирати і допускати до постачання компанії, що хочуть працювати з державним концерном. В інтерв’ю ЗМІ Роман Романов подає це як перемогу над корупцією.
«Раніше на 17 запитів було б рівно 17 пропозицій від фірм, які належать кумові, братові, сватові директора. А тепер було подано близько 2 тис. Через нас проходять питання координації та узгодження. Керівника можемо зняти, якщо він не виконує замовлень чи просто краде».
З інтерв»ю «Тижню» 22 січня 2015 року
Та ось ця база даних з 2ма тисячами підприємств, яка нібито оновлюється щотижня. «Слідству.Інфо» вдалося отримати її станом на 19 грудня. Тут чітко сказано, кваліфіковане чи дискваліфіковане підприємство. Іншими словами, перелічує компанії, які допущено до роботи з «Укроборонпромом». За кодом ЄДРПОУ шукаємо компанію «Чайка». І не знаходимо. Це означає, що на той час, коли проходили проплати за УТД-20, дана компанія взагалі була відсутня в реєстрі «Укроборонпрому». Перший заступник Генерального директора ДК «Укроборонпром» вважає інакше.
– З компанією «Чайка» був заключений договір, компанія «Чайка» фігурувала в «Укроборонпромі», компанія «Чайка» була в реєстрах, компанія «Чайка» поставила ці двигуни.
В «Укроборонпромі» є ціла служба безпеки з 18 людей, яка мала б завадити таким відвертим порушенням. Та як виявилося, у грудні «Чайка», мов той птах, легко пролетіла повз них. МИ поговорили з Владиславом Гадіоном, директором департаменту економічної безпеки ДК «Укроборонпром».
– Я відповідаю виключно за кваліфікацію учасників, тобто я не порівнюю ціни, я не погоджую угоди, це все компетенція керівника підприємства.
– Мільйон шістсот через третю компанію – це є порушенням?
– Я не кваліфікую порушення – я ж не правоохоронний орган.
Директор департаменту економічної безпеки «Укроборонпром» у Шевченківському суді давав свідчення у справі Анатолія Майбороди, екс-директора «Укрінмашу» – дочірньої фірми «Укроборонпрому». Формальна причина звільнення Майбороди – він нібито уклав угоди на кількадесят тисяч гривень з так званими некваліфікованими постачальниками і навіть не на військову номенклатуру. Та за його словами, він просто не захотів пристати на умови праці, запропоновані новим керівництвом «Укроборопрому». «Повернутись до схеми двох посередників у експортних постачаннях, тобто коли ми маємо «Укрінмаш», одну прокладку, другу прокладку і потім замовника. Явно корупційна схема. Я відмовився», – заявив «Слідству» Майборода.
Дивно, але описана Майбородою схема дуже нагадує закупівлю Київським бронетанковим чотирьох двигунів для БТРів. Є й посередники, і переплата, а на додачу ще й низька якість товару. Тому цим сюжетом «Слідство.Інфо» офіційно звертається до правоохоронних органів дати оцінку діям не лише в.о. директора КБТЗ Владислава Лисиці, а й найвищого керівництва Державного Концерну «Укроборонпром». Адже це питання державної безпеки.
/Любомир Ференс, Слідство.Інфо