Тут раїсіянська Моль дістала з шафи трошки поїденого данецкава бобра й підштовхнула його у Пекло, тіпо — Вітьок, там нову йолку для тебе виростили, йди.
Виглядає це якось не дуже дружньо з боку ВолодимираЗасцяноБункерного до Віктора Федоровича, але най буде. Про це пише Олена Степова, для ІС.
В нас Лєгітімич ще за ті продєлки данєцкава мальчіка не відповів. Але є одне проханнячко, най їде з золотим батоном та унітазо-сральніком, бо насіння й горішки ми вже у кармани удобрєнію наклали, то Лєгітімич в нас на інші потреби піде.
А я ось згадала, що так й не написала вам історію свого села. Так от, якраз є гарний привід.
Є в нас в Україні чудове село Таганча. Я писала про нього (нижче по сторінці є цей допис), бо там народився культовий оскароносний режисер Євген Слабченко (Євген Деслав), мрію колись щоб у селі таки згадали за свого земляка, бо кого питалась, то не знають.
Але, коли шукали інформацію про режисера, то знайшла іншу чудову історію.
У селі Таганча відбував покарання ось цей самий Лєгітімич, Віктор Федорович Янукович, коли ще був неповнолітнім. Було це десь у 1968 році. Його гарно пам’ятають у селі, особливо ті, хто працював у колонії для неповнолітніх. Згадують, що його перекинули у колонії з іншої, бо тут назрівав бунт й треба було мати свою людину серед ув’язнених, щоб доносила. То Віктора передавали по колоніях, бо потрапивши до в’язниці по малолєткє, він одразу підписав усі узгодження на подальшу працю з органами.
Бунтарів майже одразу вичислили і розігнали по іншим колоніям, щоб не кучкувались. А ось ВіктОр занудьгував, бо щось там начальство тягнуло з переведенням у Кременчук. І ось він з хлопцями (може по завданню партії, а може від нудьги) вчинив втечу, й добігши до села Дарівка біля колгоспної контори вкрав (тут мнєнія різні, хто каже, що «Москвича-412», а хто каже, що то була «Побєда», з цього питання тут у селян гарячі бої й розбіжності), але точно у агронома, бо машин на той час у селі було три, й поїхали вони до села Мартинівка, де той «Москвич» чи «Побєда» зламався й заглох к *уям собачим, ну, як й все радпромівське.
Отамочки біля заглохшого «москвича побєдовича» його й затримали.
То, що я можу сказати з цього приводу: Федорович, ми ж можем повторіть!
Цьомаю усіх у жовто-блакитні носики й бажаю гарного дня, бойового настрою, бо нам ще Крємля треба палить, а там розвідка вже має координати бункерофюрерної резиденції Скрєпостанців, то роботи, непочатий край!
Все буде Україна, бо Все буде Перемога! Люблю, цілюю, пішла доїти кіз та заспокоювати сусідів, бо зранку нервували.