Багато що змінилося в житті людей з початку війни. Багато змінили місце проживання, світогляд, ставлення до речей і людей, багато змінили роботу і її спрямованість. Але деякі підвалини залишилися практично незмінними.
Наприклад, "Бахмутський аграрний союз" як працював, так і намагається працювати далі, адже продукти харчування – це те, без чого не може прожити людина, не залежно з якого боку барикад він знаходиться. Але війна внесла свої корективи і, за збігом обставин, с. Новолуганське зі своїм свинарським господарством виявилося на окупованій території. Люди змушені працювати в критичних умовах і як можуть намагаються зберегти своїх "підопічних", які дають їм і їжу, і заробіток.
Але все не так просто, як здавалося б на перший погляд. "Бахмутський аграрний союз" – це цілий комплекс підприємств, який не тільки розводить свиней, а й зрошує натуральними добривами сусідні поля. Раніше працював цілий налагоджений механізм, своєрідний симбіоз підприємств сільського господарства. А з початком війни один з елементів цього механізму дав збій – на полях не проводять посівних робот, так як вони заміновані.
В результаті утворився надлишок відходів свинарства. Крім того, "Бахмутський аграрний союз" через бойові дії був позбавлений можливості проводити профілактичний ремонт очисних і меліоративних споруд.
Обстановка значно погіршилася після попадання міни бойовиків в очисний колектор, що вкрай ускладнило і так критичну ситуацію. Керівництво "Бахмутського аграрного союзу" неодноразово зверталося до лідерів сепаратистів, щоб вони дозволили українській стороні розпочати розмінування полів і ремонту очисних споруд. Але поки крім порожніх обіцянок нічого не відбувається – поля залишилися незасіяними, а колектор близький до остаточного руйнування, що в свою чергу може призвести до екологічної катастрофи. І це без перебільшень.
Якщо комусь здасться, що нічого створювати з цього проблему районного масштабу, то він глибоко помиляється. Ігнорування ситуації, що склалася може призвести до серйозних наслідків. При руйнуванні колектора очисних споруд, весь вміст потрапить в річки, озера, водосховища і колодязі Донбасу, які є основними джерелами питної води для тимчасово окупованих територій Донецької області.
На початку липня цього року вже були проведені аналізи води в річці Кодема, яка тече через село Кодема Бахмутського району. У результаті з'ясувалося, що ситуація потребує негайного розв'язання. У свою чергу, заступник глави Бахмутськой райдержадміністрації Лариса Герасимова виступила з відповідною заявою, в якій поінформувала про близьку екологічну катастрофу.
Не дивлячись на неодноразові спроби української сторони вирішити питання з ремонтом колектора в найкоротші терміни, залишається незрозумілим, чому сепаратисти не бажають співпрацювати. Якщо А. Захарченко сподівається, що наслідки екологічної катастрофи не торкнуться підконтрольних йому територій, то це наївна помилка – природа не вибирає прапори. Постраждають люди по обидва боки. Але відповідальність за наслідки ляже виключно на А. Захарченко та його російських кураторів.