Керівник ГУР України Кирило Буданов в інтерв’ю BBC заявив, що ситуація на фронті зайшла у “глухий кут”. І водночас для того, аби вийти з цієї ситуації Україні необхідно посилити допомогу.

Про це в інтерв’ю українському виданню розповів військово-політичний оглядач групи “Інформаційний спротив” Олександр Коваленко.

Буданов у своєму інтерв’ю пояснив, чому Україна так чекає озброєння.

Коваленко зазначив, що є такі локації, де фактори погодних умов впливають на контрнаступальні дії ЗСУ. Тобто, можна казати про те, що є локації, де сильний мороз вигідний, є локації, де не дуже. Україна – це велика країна й велика частина наших територій з різним ландшафтом, з різним рельєфом.

До кожного з них, до кожної з цих локацій використовується свій особливий сценарій, – зауважив військово-політичний оглядач групи “Інформаційний спротив”.

Він продовжив, що інтерв’ю, які останнім часом давали Залужний, Буданов, а також інші офіційні особи України, надані іноземним ЗМІ, Західним ЗМІ. Вони мають у своєму складі саме той наратив, саме той посил, який треба чути нашим Західним партнерам.

“Якщо вони хочуть почути, що треба, аби якнайшвидше закінчити війну, треба збільшувати підтримку України тим чи іншим озброєнням. Про нього, до речі, кажуть керівники наших силових структур. Отже, фактично ця допомога може сприяти майбутньому визволенню наших територій”, – наголосив Коваленко.

За його словами, крім того, повинні бути й інші фактори та умови. Не лише технічна складова підтримки.

Водночас варто зауважити, що зараз у російських загарбників є реальні проблеми на лінії Сватова – Бахмут. Про це пише Телеграм-канал “Вольнодумец”

За час війни військові експерти виявили найгостріші проблеми у підрозділів російських військ та так званого 2 АК «ЛНР»:

1. Відсутність мотивації. Російські військові, а особливо бойовики 2 АК, не мотивовані і в деякій стадії навіть деморалізовані. Багато хто з них відступав від Харкова та Лимана. Більшість підрозділів 2 АК перебувають на бойових позиціях із 24 лютого. Їх відпускають у тил лише на кілька днів, щоб доукомплектуватись та відпочити, а потім знову кидають на передову. Їх поки що не можуть замінити досвідченими та навченими бійцями.

2. У цьому експерти вбачають проблеми із проведенням часткової мобілізації: бойове злагодження та поступове вливання резервістів у боєздатні частини. Вони зовсім не готові. А звідси вимальовуються проблеми з дисципліною та мотивацією. Наприклад, одні місяцями сидять на передовій, а в цей же час російські мобілізовані тиняються Старобільськом або бунтують під Кремінною. У мобілізованих немає бойового настрою. Якийсь розлад, байдужість і шарахання. А це все через відсутність дисципліни та наявність професійних бойових командирів», – вважають експерти.

3. Хронічні проблеми з нестачею боєприпасів. Їх підвозять, але все одно не вистачає. Мабуть, питання логістики ще не вирішено остаточно.
4. Застаріла самохідна артилерія. Підрозділи 2 АК воюють на «Гвоздиках» та «Акаціях», тобто ще радянських часів. Нової та модернізованої техніки немає.

5. Проблеми із засобами зв’язку. “Це просто катастрофа. Через це страждає своєчасність дій підрозділів”. Всі військові Росії відзначають, що у «ЗСУ добре налагоджено питання зі зв’язком та передачею інформації».
6. Проблема з безпілотниками. На початку війни їх взагалі не було, зараз намагаються налагодити.

7. Дуже суттєва проблема – час прийняття рішень на стрілянину. “Це наш бич”, – пишуть російські експерти. «Треба все узгодити з комбригом та з іншими ланками. У нас на це йде 10–15 хвилин, а ЗСУ на це потрібно 2–3 хвилини. Відчуйте різницю».