Перемога – це приємне завершення якісного змагання, або очікуване завершення «чорної» битви. Крім того, боротьба завершується часто, та й для більшості, поразкою, яку також потрібно любити та вміти чекати. Головне не перемога, а прийняття поразки.
Після виборів у Верховну Раду було немало переможених; вони втратили багато? Це вже питання для кожного особисто. Багато хто просто повернувся до своїх «бізнесів». Та були кандидати та партії, які вже дуже боляче переживали свої невтішні результати. І головне, до сьогодні біль поразки снує над ними десь у повітрі.
Лякає не поразка, а перемоги вагота… (І. Фаріон)
Добіг законний термін остаточного оголошення результатів виборів. ВО "Свобода" матиме представництво у парламенті лише через сімох депутатів-мажоритарників. Серед низки причин непроходження її до парламенту назву лише дві: зовнішня – світова стратегія нівелювання національних цінностей на догоду споживацькому глобалізму під демоліберальною пудрою; внутрішня, за Оленою Пчілкою, брак національного самоусвідомлення, попри позірне засвоєння (завдяки "Свободі") бандерівського гасла "Слава Україні" – "Героям слава!".
Наголошу, націоналізм в останню чергу – ідеологія. У першу чергу – це закони природи. Хочеш вигнати цю природу через двері – вона повернеться через вікно. Ми – в останню чергу партія. Передусім – ми ідея. Її спотворюють, модифікують, фальсифікують. А вона живе. Ми передусім етнічні українці, хоч як би нам не приписували у псевдопатріотичній обгортці прийнятність мови окупанта на нашій, поки "не своїй" землі. Та ще й загортають це тепер у червоно-чорний колір.
Ще 2011 року з нагоди 20-ліття партії ВО "Свобода" написався мені знаковий для сьогоднішніх політичних обставин вірш.
Лякає не поразка,
А перемоги вагота.
Політика – не казка,
А спідня нагота.
Політика – людиносутність,
Падінь і злетів чар.
То магістраль, то яма,
То попросту обвал.
Політика – то люди:
Дурні, розумні, злі.
То сув'язь із облуди,
То пошук ув імлі.
Політика – то виклик
Характеру, ідеї, тьмі.
Вона нас об'єднала,
Як друзів у корчмі.
Аби лиш не сп'яніти
У леті до мети.
Аби не розгубитись
У буднях суєти.
Аби зостатись вільним
У сόбі, чи в собí.
Пройти по линві часу,
Як витязі мети.
Лякає не поразка,
А перемоги вагота.
Небесно дякую всім, хто підтримав нас на виборах. За Дмитром Донцовим, нація народжується не з вибору, а з добору. Тому дякую і тим, хто не підтримав. Це забезпечить нам більші можливості ставати дібраними.
Чи справді саме завдяки Свободі українці вивчили гасло «Слава Україні». Так наче зимових події та війни на сході не було й немає. І прапор червоно-чорний зараз захищає цінності не українські…
Що ж обов’язково цей текст потрібно надіслати хлопцям на фронт чи тим, хто після Майдану носить протези та, щоб проголосувати, прикульгував на дільниці.
Не є таємницею, що не все було чесно та прозоро, але комуністи не пройшли і за іронією долі права партія «Свобода» також. Україна просто більше не хоче заганяти себе в архаїчні рамки, вона крокує далі.
Автор: Yavkubi