На 79-му році життя від важкої хвороби померла українська поетеса Ганна Чубач.
Заслужений діяч мистецтв України Ганна Чубач була родом із Вінниччини. Вона народилася у селі Плоске Мурованокуриловецького району, пише naparise.
Сумну звістку підтвердив головний редактор журналу "Вінницький край", голова Вінницької обласної організації Національної спілки письменників України Вадим Вітковський.
Ганна Чубач – автор близько 60 книжок для дорослих і дітей, понад 500 пісень, музичної абетки "Алфавітні усмішки", композитором якої є Олександр Білаш, музичної казки "Пані Киця" та багатьох ілюстрованих оригінальних абеток.
Ще одна грань її поетичного таланту — література для дітей. У 1983 році у видавництві "Веселка" вийшла перша збірка віршів Ганни Чубач для дітей "Йшла синичка до кринички".
Не лише школярі, а й студенти філологічного факультету Національного педагогічного університету імені М. Драгоманова опановують майстерність, техніку мовлення, орфоепію, дикцію, закони логічного читання теж за допомогою абеток Ганни Чубач.
Її творчість занесено до світової скарбниці "Література ХХI століття".
Поетеса – лауреат всеукраїнських літературних премій імені Павла Усенка, Марусі Чурай, С. Гулака-Артемовського та міжнародної премії "Дружба".
Вірші поетеси перекладено російською, англійською, німецькою, чеською, болгарською, угорською, монгольською та іншими мовами.
Щаслива у творчості, щаслива в особистому житті. Більшого щастя немає, ніж те, що ти зробив, а воно комусь згодилося, казала Ганна Чубач, пише trudslava.
"Батьківщина – це головне. Моя донька 23 роки прожила в Афінах. Нині, коли я поховала чоловіка та й сама маю не найкраще здоров'я, вона приїхала сюди, до Києва. Захоче – полетить до Греції, бо там син, а захоче – то тут, на батьківщині. Коли любиш батьківщину, вона у твоїй душі завжди, де б ти не був. Я не була менш українкою, коли вчилася в Москві чи деякий час була на Камчатці. На жаль, зараз час складний. Якщо нічого не зміниться, то наша молодь їхатиме з рідної землі не тому, що не любить її, а тому, що не зможе себе забезпечити…", – казала за життя Ганна Чубач.
…Як би не молодилися, а історія життя, як стелажі, на яких полички, і на кожному їх тільки десять. Коли людина доживає до сьомого стелажу, вона повинна знати, що до восьмого (вісімдесяти років) доживає лише 10 відсотків. У мене поличка сьома. Дасть Бог здоров'я, ще поживемо і побачимося", розмірковувала поетеса.
