Олена Зеленська зазначає, що два роки війни сильно позначилися на їхній сімейній ідилії.

Відповідаючи на запитання, як часто Володимир Зеленський бачиться з дітьми, та, власне, з нею самою, Олена не приховувала розпачу.

“Приблизно раз на тиждень, на декілька годин він з дітьми може зустрітися. Інколи рідше, якщо є якісь закордонні відрядження чи візити із-за кордону. Я можу бачити чоловіка частіше, зокрема, у президентському офісі, бо в мене є там власний кабінет.

Іноді я можу подзвонити йому, і якщо він не дуже зайнятий, ми можемо побачитися. Інколи можемо разом пообідати. Але не часто, тільки якщо раптом у нас є співпадіння графіків. Буває, що в нього є час поговорити зі мною, але в мене немає, і навпаки. І вчора, наприклад, ми ніяк не могли зідзвонитися. Він дзвонив мені тричі, але я була на зустрічах, потім я почала дзвонити йому, але він був зайнятий. Ми начебто маємо паралельні життя. Але це нормально”, – сказала перша леді.

Відповідаючи на це питання, як часто вона плаче,  дружина президента навела в приклад кілька історій зі свого життя, коли такі прояви емоцій траплялися.

“Ти не можеш виключити емоції, читаючи нові й нові історії. Мене нещодавно вразила історія, коли вся сім’я була вбита під час обстрілу. Мати загинула з двома своїми синами, одному було не більше року. Вони згоріли заживо. Ці речі, вони ніколи не дозволять тобі бути просто щасливим чи спокійними. І є деякі речі, які просто добивають, коли ти не витримуєш і починаєш ридати.

Зеленська також поділилася цікавим фактом з особистого життя 19-річної доньки Олександри. Виявляється, її хлопець, з Маріуполя.

“Також інший документальний фільм “20 днів у Маріуполі”. Моя донька зі своїм другом ходила до кінотеатру на прем’єру цього фільму. І її хлопець, він з Маріуполя, і він зі своїми батьками мав можливість просидіти у підвалах кілька тижнів, перш ніж виїхати.

Інколи просто необхідно плакати, випускати емоції. Тому я дуже вдячна авторам цього фільму, бо, перш за все, вони розповідають про нас світові. І для нас це певна терапія, відпустити все.

Ми не можемо робити це постійно. Моя робота – продовжувати посміхатися, продовжувати говорити з людьми, попри те, маю я сили для цього чи не маю. Тому я тримаю зазвичай емоції в собі, а ось такі речі – це шанс відпустити все, хоча б на кілька хвилин”, – сказала Зеленська.