Воїни 47 окремої механізованої бригади зайшли в село РОБОТИНЕ, що на Мелітопольському напрямку!
Два місяці запеклих боїв й бійці нашої бригади за підтримки інших підрозділів прорвали багатоешелоновану лінію оборони окупантів!
Перше, що зробили військовослужбовці – сповістили місцевих про необхідність терміново виїжджати, адже ворог цинічно продовжує стирати село з лиця землі.
«Півтора року чекали на ЗСУ. Ми похапали речі, документи та бігли, дорогою викидаючи ті пакети, бо життя – найцінніше. А потім ці хлопці з 47 бригади вивезли нас на танку», — так люди назвали американську БМП Бредлі, яка витримує підриви на мінах та прямі влучання ворожої артилерії.
Вже в більш безпечному місці медики 47 окремої механізованої бригади оглянули цивільних та дали можливість подзвонити рідним.
Кадри з села Роботине ми оприлюднимо дещо згодом задля БЕЗПЕКИ наших воїнів. Тривають бої й ми закріплюємося на досягнутих рубежах.
Вірте в ЗСУ! Вірте в бійців 47 окремої механізованої бригади!
Водночас у колонці військового експерта, полковника запасу ЗСУ Владислава Селезньова спеціально для «Апострофа», трикутник Токмак-Василівка-Мелітополь, в якому росіяни облаштували оборонні та фортифікаційні споруди, є воротами до окупованого Криму. Росіяни зараз намагаються практично з останніх сил утримати напрямок на Токмак, і загалом увесь свій південний фронт, на якому вони постійно змушені маневрувати. Прорив ЗСУ на Токмак з великою ймовірністю може призвести до обвалення оборони росіян.
Поки не можна сказати, наскільки нам швидко вдасться взяти Роботине, оскільки вогневий контроль над населеним пунктом – це лише частина спільної бойової роботи. Ворога потрібно витіснити з населеного пункту, підтягнути важку техніку, РСЗВ і не дати супротивникові наступати на втрачені позиції. Ми, на відміну від росіян, не застосовуємо лобових штурмів і не завалюємо ворога трупами. Наразі ЗСУ тактикою флангових ударів намагаються впливати на окупаційний контингент у Роботине із західного та східного флангів, щоб змусити противника до відходу. Ситуація залишається динамічною, тому, повторюся, прогнози щодо звільнення вказаного населеного пункту робити поки що зарано. Загалом таку інформацію озвучує Генштаб після відповідних підтверджень.
Навіть коли Роботине буде повністю під нашим контролем, це не означатиме, що дорога на Токмак повністю відкрита. Основна причина «повільного» просування — висока щільність мінування. За оцінками Міноборони, близько 5 мін на квадратний метр, що дуже багато. Ще три тижні тому багато спостерігачів були впевнені, що коли ми прорвемо першу лінію оборони, то далі буде простіше. Окупанти також не сидять склавши руки, роблять висновки зі своїх помилок. Нині вони активно мінують і другу лінію оборони.
Наступна причина істерик «Z-воєнкорів» полягає в тому, що, незважаючи на великий окупаційний контингент на півдні (близько 105 тис. окупантів), там особовий склад дуже строкатий, починаючи від луганських «чмобіків» і закінчуючи елітними десантними з’єднаннями з РФ. Взаємодії між ними практично немає, рівень бойової підготовки суттєво відрізняється. «Чмобики» неспроможні зробити роботу більш підготовлених частин. У результаті весь південний фронт у росіян тріщить швами. Ворог змушений маневрувати, але часу та ресурсів росіянам постійно не вистачає. Звідси й панічні настрої російської воєнної публіки, яка судомно стежить за подіями на фронті, гадаючи, де саме на півдні розпочнеться обвал їхнього фронту.
Зараз окрім Роботиного у ЗСУ є перспективи у напрямі Василівки, Вугледара та Урожайного, який ворог безуспішно намагається повернути на свій контроль. Тут важливо розуміти, що ворог зробив висновки зі своїх минулорічних провалів у Харківській області, тому не варто квапити події. Роботи в українських воїнів попереду багато, в тому числі через щільне мінування, але вже видно, що ворог на зазначених напрямках істерить, метушиться і тримається з останніх сил.
