Проведення переговорів із агресивною державою, яка погрожує вторгненням в іншу країну, неминуче буде розглядатися як наслідок шантажу. Але у США та їхніх союзників по НАТО немає іншого варіанту, окрім як провести серію переговорів із Росією, щоб спробувати запобігти ескалації ситуації в Україні, яка стала об’єктом шантажу Кремля. Можливо, навіть відкриється простір, що дозволить вирішити деякі проблеми. Однак головне питання в тому, чи готовий президент РФ Владімір Путін «грати чесно», пише Financial Times.

Минулого місяця Росія опублікувала своє бачення «гарантій безпеки», фактично вимагаючи всебічного переписування європейської системи безпеки у двох проектах договорів із США та НАТО.

Російські чиновники висунули низку агресивних ультиматумів. Як за стилем, так і за змістом, це не спосіб ініціювати переговори. Пропозиції містять необґрунтовані та однобічні вимоги, які суперечать основоположним принципам європейської безпеки після закінчення холодної війни, включаючи блокування права кожної країни обирати власний зовнішньополітичний шлях. Західні союзники не можуть прийняти такі вимоги, і Москва це знає.

Путін націлений на припинення подальшого розширення НАТО. Він стверджує, що альянс не виконує обіцянки, дані наприкінці холодної війни, при цьому, Росія погодилася на розширення НАТО, коли врегулювала власні відносини з альянсом у 1998 році.  Для Кремля, тримати Україну подалі від НАТО – це давня мета створення буферної зони на кордонах Росії.

Але явна відмова для України в членстві в НАТО, не кажучи вже про Швецію чи Фінляндію, суперечить установчому договору альянсу. Його члени не погодяться одноголосно змінити договір. Вони також не повинні «заохочувати» російську агресію. Наївно думати, що «ізоляція» Києва від НАТО зупинить агресію Кремля проти України.

Американські та європейські чиновники справедливо стверджують, що ці переговори не можуть бути визначені червоними лініями Росії. Захід повинен відстоювати власні цінності. Порушення Росією територіальної цілісності сусідів, блокування права незалежних країн вибирати власну долю, неодноразова агресія проти України та дестабілізація різними способами інших західних демократій – усе це має бути ключовою частиною переговорів.

Завдання для дипломатів з обох сторін полягатиме в тому, щоб визначити точки спільних позицій у суперечці, які могли б стати основою для подальших переговорів і, зрештою, структурованих результатів.

Одностороння вимога Кремля, яка передбачає Росію та США утримуватися від розміщення ракет середньої дальності за межами своїх територій може стати основою для переговорів про заміну договору 1987 року щодо цієї зброї, який розвалився у 2018 році через порушення з боку Росії.

Росія і НАТО могли б вивчити нові засоби контролю над розгортанням військових сил і домовитися про відновлення прозорості. НАТО не може прийняти варіант членів альянсу «другого класу», де не можна розміщувати війська.

Прогрес вимагатиме зусиль з обох сторін, але Росія не показує схильності до поступок, погрожуючи Україні. Деескалація вздовж кордонів України є передумовою для будь-яких предметних переговорів.

Путін, можливо, має намір використати провал переговорів як привід для розширення агресії проти Києва. Захід повинен максимально активізувати свою дипломатію, готуючись до гіршого, підкреслюючи свою рішучість запровадити жорсткі санкції проти РФ та зміцнити оборону України, резюмує видання.

Подібної позиції притримується і міністр оборони Швеції Петер Хультквіст. Він вважає, що не можна приймати вимоги РФ щодо гарантій безпеки. Його слова цитує агентство Bloomberg.

За словами Хультквіста, РФ загрожує безпековій структурі Європи. Тому в ситуації, що склалася, не можна поступатися власним суверенітетом при прийнятті рішень у сфері національної безпеки.

Цікавий парад заяв на тему гарантій безпеки на нас чекає найближчими тижнями, а то й місяцями. Особливо у порівнянні заяв представників Європи та США.