Ще класики казали, що молодь – це фундамент народу, а її освіта – це майбутнє держави.
Вісника Оболоні опублікував інтерв’ю із дівчиною, яка у свої 23 роки поборола систему і допомагає молодим людям знайти свій шлях, передає Корупція Інфо
Валерією Єгоровою – молода, перспективна Радикальна дівчина відповіла на гострі запитання журналістів редакції:
– Валеріє, Ви відома як активістка соціальних проектів та організатор волонтерських загонів , про Вас пишуть популярні видання і впізнають на вулицях люди, однак про вашу біографію мало що відомо, розкажіть, будь ласка, коли Ви почали займатися громадською діяльністю, та що стало поштовхом для цього.
Своє дитинство я провела у Дніпропетровську, місті, де у 90-ті роки не все було спокійно. Пам’ятаю, ще п’ятому класі вирішила, що стану юристом – людиною, що відновлятиме справедливість. Зараз , звісно, це звучить дуже кумедно, але мені , маленькій дівчинці, більше всього на світі хотілося не імпортну куклу Барбі, а щоб життя звичайних людей – моєї родини, сусідів, вчительки зі школи – перестало бути суцільним страхом. Яку поставила собі мету, того і досягла. По закінченні школи я вступила до юридичного факультету університету імені Нобеля, де із захопленням пірнула у правову науку. Але жити одним днем, не бачачи нічого навкруги – це не моє, та й жага до справедливості нікуди не зникла. Спочатку я стала допомагати профкому університету проводити різноманітні соціальні акції, потім вже своєю невеличкою командою волонтерів організовували заходи для діток з притулків і неблагополучних родин. Так і розпочалася ця громадська діяльність, що потроху переросла у стиль життя.
– Ви є засновницею ГО «Молодіжна Перспектива», що спонукало Вас на створення організації , і чи важко обіймати посаду голови громадської організації?
Перш за все, мені як юристу дуже хотілося, щоб діяльність, якою займається наша команда, була підпорядкована закону. По-друге, у зв’язку з тим, що багато хто, почав спекулювати волонтерською діяльністю, постало завдання виокремити нашу команду серед іншим, щоб нас не плутали із псевдо-волонтерами, і аби ніхто не зміг приписати заслуги «Молодіжної Перспективи» собі. Бути головою неприбуткової організації у наших сучасних реаліях справді важко. Люди не готові розуміти, що справи, які Ти чиниш, від чистого серця, задля того, щоб хоч якось поліпшити життя молодому поколінню. Всі чекають й шукають у твоїх діях обман, користь, брехню, і це дуже сумно.
– Валеріє, Ви кажете про таке альтруїстське життя, але у соціальних мережах можна бачити ваші світлини на тлі дорогого авта, з відпочинку на різних курортах….Яким чином громадський діяч може дозволити собі вести такий спосіб життя?
Секрет мого забезпеченого життя простий – для того щоб гарно відпочивати, необхідно наполегливо працювати! Свою трудову діяльність я розпочала на першому курсі університету в якості менеджера з оренди нерухомості. Безумовно дуже важко поєднувати навчання із роботою, але я вдячна цим рокам, бо вони принесли мені колосальний життєвий досвід. Однак, гріх скаржитися , мою працю завжди було гідно оцінено , і нині я доросла до посади заступника директора із питань комерційної нерухомості. Захоплення юриспруденцією також не було відкладено до дальньої шафки, минулого року я пройшла конкурсний відбір на стажування до відомої столичної юридичної фірми та три місяці тому обійняла в ній посаду заступника директора із справ загальної юрисдикції. На своє забезпечене життя я заробила самостійно і пишаюся цим. Реалізація у професії дуже допомагає мені у громадській сфері, оскільки іноді без певних знань та контактів важко допомогти людині повноцінно. Із цим я стикнулася, коли до «Молодіжної перспективи» почали звертатися студенти та молоді фахівці зі східних регіонів, яким через свій вимушений переїзд з рідних міст все ніяк не вдавалося орендувати житло у столиці. Я щиро радію, що разом із колегами по агентству нерухомості, ми змогли допомогти понад 30 людям.
– Які проекти «Молодіжній Перспективі» вдалося реалізувати цього року? Чи були хтось чи щось, що перешкоджали вашій діяльності?
Трагедія під Волновахою глибоко ранила моє серце. Всією душею хотілося хоч якось зарадити болю сімей загиблих. «Молодіжна Перспектива» стала активним учасником маршу миру «Я – Волноваха». Важко і сумно дивитися в очі батьків загиблих, але ще важче дивитися в очі дітей, що залишилися сиротами. Наша команда організовує і проводить освітницькі заходи для малечі і підлітків, що лишилися без батьківського тепла. Для дошколят та школярів ми проводимо дні культури країн світу, літературні вечора, на яких читаємо вірші та влаштовуємо імпровізовані спектаклі – у вересні заплановано кілька заходів у сиротинцях Оболонського району, будемо раді бачити Вас навіть просто у ролі глядачів, приходьте! Робота із підлітками дещо інша, бо вони вже не діти, а дорослі свідомі люди, ми проводимо їм профорієнтаційні тренінги, на які запрошуємо представників різних професій, водимо до театру і на виставки (особливо вдалою особисто я вважаю екскурсію в Мистецький Арсенал, де були виставлені картини Катерини Білокур).
– Валеріє, Ви така енергійна особа, сповнена оптимізму, де Ви берете натхнення?
Моя жага до справедливості нікуди не зникла. Я хочу жити у відкритому , чесному суспільстві і хочу, щоб в Україні воно стало саме таким. Але мріяти не достатньо, потрібні дії – ось і все натхнення! Це наша країна, і лише нам визначати, яким буде її майбутнє!
