Війна між олігархом Ахметовим та президентом Зеленським не вщухає. На нові деталі звернув увагу Максим Пашковський, обраний у 2019 році народним депутатом України від політичної партії “Слуга народу”.

— Якщо зовсім чесно, то український народ має одну дуже велику проблему — “синдром баріна”, яким нашу націю заражено сотні років тому зі стороні Російської імперії.

Тобто пересічного українця мало цікавить, як олігархи взяли під контроль стратегічні об’єкти енергетики, промисловості, фінансів. Пересічного українця не цікавить, чому варто голосувати розумом, а не шлунком, а вже тим більше не вистачає часу розбиратися з нюансами тендерів, чесною журналістикою та всякими подібними “дрібницями”.

Це повна громадська пасивність призвела до того, що з’явився новий клас бізнесменів — “рівень баріна”: дає роботу, впливає на усе навкруги, виставляє та знімає мера, суддю, прокурора. “Барін” — це символ всемогутнього рішали, від якого залежить життя всіх і кожного в ареалі бізнес-інтересів, власне, “баріна”. Навіть в моєму, я вважаю, досить інтелігентному оточенні звучать думки, що деякі українські бізнесмени набагато впливовіше Президента України.

Це сильно насторожує, бо Володимир Зеленський — це народний обранець, уповноважений нацією керувати країною. Не змінимо в собі оцю жалюгідну думку, що “барін має над нами владу”, не зміниться нічого!

— Бачу, що у ЗМІ роздмухують історію, яку я б описав фразою “Сезон полювання на олігархів відкрито”.

Щобільше, я згоден з тим, що дійсно активізувалася діяльність представників Офісу Президента, Уряду та Верховної Ради щодо співпраці з тіньовими власниками української економіки.

Але наголошую, що мова може йти винятково про легальний рівень співпраці, а ніяк не про полювання, цькування або інші методи силового примусу до чого-небудь. Найчастіше звучить прізвище Ріната Ахметова, але це винятково через масштаб бізнесу та впізнаваність фігури найбагатшого українця за всі часи незалежності.

Ахметов дійсно має репутацію впливового бізнесмена, що вміє захищати свої інтереси за будь-яких умов, але чи варто ототожнювати інтереси якогось конкретного підприємця з інтересами усього народу? Хіба це справедливо? І чи тільки про Ахметова мова? Косюк, Коломойський, Медведчук, Порошенко не перший день активно шукають компромісу, який би зробив баланс між їх бізнесом та благополуччям всього українського народу трохи більш справедливим, ніж було до цього. 

— Юрій Косюк активно увійшов в нові умови відкритого ринку землі.

Що було вигідніше пану Юрію? Вічна оренда і повна диктатура бізнесу чи відкриття ринку, яке додало свободи дій звичайному селянину-пайовику? Замість медійної війни структури Косюка адаптувалися до нових умов співпраці з селянами і, як мені відомо, власники паїв тільки виграли від цього! Бо ж тепер кожен може легально продати свій пай та вкласти кошти у власну справу або житло.

Хіба це не доказ того, що навіть найбагатші компанії в агросекторі погодилися на ініціативу Володимира Зеленського відкрити ринок землі, щоб стати ближче до європейських економічних стандартів! Так, спочатку всі критикували, критикують і до сьогодні, але зараз ми бачимо, що ціна на землю тільки зростає.

При цьому, жодних іноземців-загарбників поки що не видно навіть на горизонті: страшилки опонентів земельної реформи поки що залишилися страшилками. Земельна реформа працює і дає конкретні результати для простих українців — це факт.

Агроолігархи змирилися з тим, що тепер потрібно рахуватися з думкою кожного власника паю. Людям в селі повернули гідність бути цінними в очах місцевих орендарів!

— Ігор Коломойський погодився відкрити з тіні ціни на транспортування газу, а Приватбанк до сих пір належить державі Україна.

Пам’ятаю, як ще півтора роки тому мене запитували у Раді, як я вважаю, коли Ігор Коломойський поверне назад в свою власність раніше націоналізований у нього Приватбанк. Чесно скажу, тоді якоїсь чіткої відповіді на це питання не мав ніхто: більшість очікували справжньої війни зі сторони колишніх власників.

Але що ми маємо сьогодні? Приватбанк працює та приносить гроші в бюджет. Це погано? Ні. Як добре і те, що сьогодні врозріз з інтересами газових олігархів, ціна на транспортування газу виділена з загального тарифу. Тепер кожен українець розуміє, скільки він платить конкретно за газ, а скільки конкретно за його транспортування.

Така практика виводить з тіні ціну, яка зараз різна в різних регіонах, що теж справедливо, бо відстань доставки теж різна! Ціна має залежати від об’єктивних факторів, а не як раніше — скільки захотів олігарх.