Українські військові впевнено продовжують звільняти нашу державу від російських загарбників. Станом на сьогодні й мови не може бути про втрату нових територій.
Навіть попри той людський ресурс, який країна-агресорка намагається накопичити. Про це у своєму стрімі розповів військовий експерт Олег Жданов.
Він зазначив, що сьогодні армія країни-агресорки повністю втратила здатність наступати, а скоро може втратити й змогу оборонятися. Натомість українські військові якісно розвиваються та завдають дуже відчутних втрат окупантам. Тоді як російське військо лише збільшується кількісно.
Так, Збройні Сили України впевнено тримають зайняті рубежі й потроху звільняють території нашої держави.
“Ми повільно, але впевнено просуваємося вперед на деяких напрямках. Так, не всюди, але на деяких напрямках”, – зауважив Жданов.
Він зазначив, якби Україна спробувала домовитися з Росією та підписала Стамбульські угоди, то вони стали б лише Мінськом-3. Так, російський диктатор, ймовірно, спробував би мобілізувати нове військо та почав би іншу війну, бо вважає, що Україна – це не справжня держава, а вигадана й створена самою Росією.
“Для Путіна існування нас як нації – камінь в горлі. Він не може змиритися з тим, що Україна – це самостійна держава”, – сказав військовий експерт.
За його словами, сьогодні й мови не може бути щодо якихось переговорів з країною-агресоркою, адже будь-яка домовленість з Росією не варта навіть паперу на якому вона написана.
У свою чергу політолог Олександр Антонюк заявив наступне:
“Ультиматум Путіна, його тези є неприйнятними. І важко уявити, аби ми на це погодилися чи що світ почав би на нас тиснути, аби ми сіли за стіл переговорів без врахування наших ультиматумів”, – наголосив політолог.
За його словами, у Києва є чітка вимога для початку переговорів – вихід російських військ з усіх територій України до кордонів 1991 року.
Політолог наголосив, що єдиним предметом перемовин між Росією та Україною може бути сума виплат репарацій та контрибуцій за окупацію українських територій.
“Йдеться про суму відшкодування збитків за все, що росіяни накоїли в Україні. За Ірпінь, Бучу, Маріуполь, за інші злочини на окупованих територіях. Тобто вони мають взяти відповідальність за усі свої злочини, починаючи з 24 лютого”, – зазначив Антонюк.
Всі дії рф зараз вказують на те, що агресор зрозумів свої помилки та зараз б’ється в агонії перед неминучою поразкою.
Від заперечення до прийняття протягом одного року.
Російський істеблішмент у процесі війни з Україною на наших очах проходить п’ять відомих стадій прийняття смертельної хвороби, тобто в цьому випадку поразки, що наближається: заперечення, гнів, торг, депресія, прийняття.
Про це пише соціолог Ігор Ейдман.
На першій стадії в Росії панував заперечення війни: “Ми з Україною не воюємо, завдаємо лише точкових ударів по нацистам-бандерівцям”.
Війна затягнулася, заперечувати її стало неможливо, почалася стадія гніву: “весь чортів Захід проти нас, накачали українців зброєю”, далі – потік безладної лайки.
Однак довго гніватися безглуздо, паралельно розпочалася фаза торгу: “Ми готові до переговорів, це Зеленський відмовляється”.
Торгуватися не виходить. Військові поразки призводять до фази депресії. За даними Левада-центру у вересні кількість росіян, які відчувають тугу, тривогу, роздратування та інші ознаки депресії, зросла більш ніж удвічі і наближається до половини населення.
У міру подальших невдач у війні депресія у суспільстві посилюватиметься. А від неї недалеко і до прийняття неминучого військового розгрому, тобто смертельного для путінського режиму фіналу російсько-української війни.