У неділю, 30 серпня, у центрі Мінська розгорнувся протест, у ході якої розпочалися сутички між силовиками та активістами.

Про це повідомляє TUT.BY.

“Мінськ. На проспекті прозвучала команда “зачищають”. Після цього колона силовиків підійшла до місця, де стояли журналісти, і попросила їх пройти за оточення. За нього також вивели кількох жінок і хлопця-інваліда. Почалися затримання. Силовики вибірково затримують чоловіків. Ті не пручалися”, – зазначили у виданні.

Naviny.by. повідомляє:

За інформацією, під’їхало шість автозаків, затримують чоловіків. Люди перемістилися на бік Головпоштамту, частина демонстрантів стоїть біля кінотеатру “Центральний”, кричать “Ганьба!” і “Лукашенко в автозак!”.

Проспект біля Площі Незалежності перекритий в обидва боки. Також почалися зіткнення білорусів і карателів на проспекті Незалежності. Але люди продовжують прибувати.

Видання people.onliner.by повідомляє, що жителі мікрорайонів збиралися на місцях, щоб рухатися до центру.

Також повідомляється, що о 13:55 з метою забезпечення безпеки пасажирів на вхід і вихід закриті станції “Площа Леніна”, “Жовтнева”, “Купалівська” і “Площа Перемоги”. Потяги слідують без зупинки на даних станціях.

У Мінську на вулиці вийшла тьма людей.

На одній з центральних вулиць Мінська люди зайняли проїжджу частину, їх з двох сторін заблокували силовики.

Але незабаром інші учасники акції зайшли з боку Жовтневої площі, і вже міліціонери опинилися в оточенні.

У район КДБ приїхали водомети і автомобілі для розгону людей. Техніка поїхала на натовп, силовики спробували затримати кількох протестувальників, сталася бійка.

Також зазначається, що на проспекті Незалежності в парку Челюскінців біля колони з біло-червоно-білими прапорами сталася сутичка з ОМОНом.

“Люди в чорному вибігли з автозаку і забрали величезний біло-червоно-білий прапор. Затримана як мінімум одна людина”, – пише портал TUT.BY

Коментуючи те, що відбувається в Білорусі Мирослав Гай у своєму Фейсбук зазначив, що білорусам потрібно пройти через свою білоруську Небесну тисячу.

Далі прямим текстом:

Вчора я спілкувався наживо з білоруським опозиціонером. Айтішник. Дуже обережний в висловлюваннях. Правда, на ефірі українського каналу, на запитання одного з гостей “чий Крим?” він одразу сказав, що український.

Говорили ми з ним не публічно і недовго. Він висловив сподівання, що скоро протест переможе і він зможе повернутися додому.

У мене, колишнього викладача майстерності актора та журналістики, що був змушений кинути професію, пройти пожежі революції, а згодом взяти у руки зброю, втратити десяток друзів та знайомих у боях за незалежність – ця наївність викликала сумну посмішку.

Я не хотів турбувати незаймані душі оповіданнями про збройне повстання, “коктейлі Молотова”, організацію мережі, зв’язку, пропаганди, тощо… Самі розберуться.

Мене здивувала думка білоруського колеги, що ще режим не перейшов межу для більш радикальних дій суспільства.

Я зауважив, що гвалтування людей гумовими палками у дупу, вбивства бунтарів, викрадання людей – то і є межа, і що ми в Україні вже спалили б урядовий квартал. Додав, що не засуджую, бо у нас теж був пісенний період та стояння з ліхтариками.

Побажав успіху і зазначив, що успіх Білорусі для України є стратегічно важливим, навіть коли замість Лукашенка прийде прокремлівський кандидат, а інших там нема, бо за будь-яких умов, то є шлях до демократії, який згодом змінить країну.

На мою думку революція в Білорусі або захлинеться, або перейде через ще більшу кров ніж Україна.

Кров білорусів лякає, але іншої ціни за Незалежність, Суверенітет, власну Мову, демократію, та цивілізацію – немає.

Боюсь, що білорусам доведеться перейти через свою Небесну Тисячу.