Всі хто уважно слідкує за Нормандськими переговорами, могли звернути увагу, що від середини літа офіс президента України просував думку про те, що Нормандський саміт – тобто зустріч лідерів Німеччини, Франції, України та Росії – має відбутися скоро.
Подібні заяви від Банкової лунали і раніше, тож великого резонансу ці твердження не мали. Однак у багатьох фахівців-міжнародників вони викликали як мінімум здивування, тому що термін Меркель на посаді вже вичерпався.
За декілька місяців після того, як з Києва почали лунати ці заяви, у Німеччині були призначені парламентські вибори, після яких Меркель гарантовано втрачала посаду. То який сенс для Путіна домовлятися із нею, не знаючи навіть, хто очолить новий уряд Німеччини? Який сенс для самої Меркель йти на цю зустріч, знаючи, що до неї будуть ставитися як до “кульгавої качки”? І, зрештою, не треба бути великим експертом з “Нормандії”, щоби розуміти: формат майже мертвий.
Про це написав журналіст Сергій Сидоренко для видання Європейська правда.
Ті, хто у деталях слідкує за німецько-українськими відносинами, напевно пам’ятають про як мінімум дивний, а насправді навіть обурливий візит Меркель до Києва наприкінці серпня.
Канцлерка Німеччини приїхала в Україну з одноденним візитом 22 серпня, у неділю. Вона зустрілася з Зеленським, отримала від нього орден Свободи та полетіла додому.
Чому для візиту обрали таку дивну дату, вихідний день?
Бо наступного дня, 23 серпня, у Києві мав відбутися саміт “Кримської платформи”, у якій Меркель категорично не хотіла брати участь. Далі – День незалежності, і це теж не підходило німецькій лідерці. А потім Зеленський, за попередніми планами, мав відбути до США (згодом дату візиту перенесли, але це вже інша історія).
“За випадковим збігом”, за два дні до приїзду до Києва вона відвідала Москву, щоби поговорити там віч-на-віч з Путіним, і також отримати від нього нагороду.
Це все – і показове ігнорування кримської зустрічі, і черговість переговорів, яку обрала Ангела Меркель – давало вдосталь підстав обурюватися її ставленням до України.
Але ще дивнішою є ситуація, якщо зважити, що від початку Меркель планувала взяти учаcть у “Кримській платформі” і підтвердити таким чином підсумок своєї багаторічної підтримки цілісності України. Від двох не пов’язаних одне з одним джерел ЄП дізналася, що на початку року, під час переговорів з Києвом щодо “Кримської платформи”, у графіку канцлерки навіть зарезервували 23 серпня для цього візиту.
Однак потім щось пішло не так.
За всіма ознаками, ця зміна сталася саме через “Нормандію”.
Причому відмова Меркель потягнула й інші зміни: це стало визначальним для відмови також з боку французького президента Макрона.
Перш ніж пояснити, що відбувалося, повернемося до найсвіжіших наразі новин у політичних відносинах Росії та Німеччини. Йдеться про украй некоректні дії російського МЗС, яке усупереч непорушним, базовим правилам дипломатії, оприлюднило закрите листування міністра Сергєя Лаврова з його французьким та німецьким колегою Жан-Івом ле Дріаном та Гайко Маасом.
Наразі дії РФ засудили як Україна, так і Франція з Німеччиною, на рівні МЗС. У Берліні, зокрема, заявили, що вважають їх порушенням дипломатичної практики.
Відповідаючи на запитання журналістів з цього приводу, вона спробувала створити враження, що нічого екстраординарного не відбулося, і навіть задля цього трохи збрехала німецьким телегладачам.
“Публікація кореспонденції не сильно мене здивувала, оскільки я читаю багато моїх листів у пресі, в цьому зв’язку нікому нічого приховувати“, – заявила вона.
Ангела Меркель додала, що є щось важливіше за порушення дипломатичних правил, Владімір Путін не виконав її особистого прохання.
“Я просила російського президента, щоб до того часу, поки я залишаюся канцлером, така зустріч відбулась, я навіть бажала зустрічі на рівні лідерів, але, на жаль, цього не сталося, і тому я висловлюю великий жаль. Публікація листування тут нічого не змінює. На мій погляд, така зустріч мала відбутися”, – не приховуючи жалю, повідомила Меркель журналістам.