Кількість учасників “Кримської платформи” пішло на четвертий десяток, запевняє міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба, який зараз перебуває з візитом в США.
Що можна сказати про майбутній саміт, до якого залишається трохи понад два тижнів? Які помилки допущені, що зроблено правильно? Які проблеми можуть виникнути?
Що потрібно для того, що заходу не стало “пустушкою”? Яким буде представництво країн-учасниць? На що може піти Росія, намагаючись зірвати форум? Своєю думкою з порталом “Коментарі” поділився доктор юридичних наук експостпред президента України в АР Крим Борис Бабин.
“Ідея міжнародної конференції по Криму не нова. Провести її представники МЗС пропонували, починаючи з 2016 року. Але тоді достатньої політичної підтримки на Банковій проєкт не отримав. В принципі, ті самі напрацювання, як це зараз можна спостерігати, стали основою “Кримської платформи”.
Тому основна помилка — це проведення заходу лише на сьомий рік окупації.
Тактично вірним стало рішення пов’язати “платформу” зі святкуванням тридцятиріччя Незалежності України, що дуже допомогло організаторам як мінімум в плані логістики.
Також в принципі правильною стала тактика певної конспірації як за змістом проєктів документів, що виносяться на платформу, так і щодо точного списку очікуваних учасників. З основних “внутрішніх” проблем, не торкаючись очевидного протидії росіян, слід зазначити питання фінансування “платформи” і її експертного забезпечення.
Зараз очевидно, що поточну роботу МЗС робить “в рамках власного фінансування”.
І деякі витрати, явно виходять з бюджетних повноважень дипломатів, покриваються з якогось фонду. Чи зможе цей фонд або інший механізм акумулювати внески країн-учасниць після саміту — це поки відкрите для мене питання.
Відносно експертів можна відзначити, що в Україні досить невелика кількість людей, здатних пропонувати обґрунтовані, чіткі пропозиції по півострову. Більш того, вони це роблять і будуть робити і без будь-якої “платформи”.
Також є значна кількість “активістів, волонтерів і патріотів”, активно експлуатують кримську тематику і освоюють численні гранти, але здатних лише створити картинку масовості на заході або зайняти відповідне чиновницьке крісло, яке не потребує проходження тесту на “кримське IQ”.
Тому від “Кримської платформи” варто було б очікувати саме залучення значного числа кваліфікованих експертів країн-партнерів, щоб якісно підвищити рівень експертного діалогу по півострову, вивести його на новий рівень, чого поки, на жаль, не спостерігається.
Ситуацію можна описати старої приказки “на манежі все ті ж”. Це можна пояснити тим, що експерти цивілізованих країн потребують серйозної мотивації для такої дійсно складною і відповідальної роботи, в тому числі природно, і фінансової.
Втім, основний упор “платформа” буде робити все ж на дипломатичні відомства країн-учасниць.
І тут головним викликом стане то — чи зможуть учасники забезпечити постійну роботу “платформи” після її першого саміту. Для цього потрібен постійно діючий механізм “платформи”.
І створювати його слід, згідно з усталеною міжнародною практикою. Думаю, нашому міністрові закордонних справ варто терміново перечитати свою кандидатську дисертацію 2005 року, оскільки саме там багато було сказано з цього приводу — як насправді створюються міжнародні структури і як вони отримують політичний і правова вага на міжнародній арені.
